Джерело – Сторінка 60

Через тебе зaг _инyлa моя дружина, я все знаю!

Вчора ми з колегами після важкого чергування на роботі вирішили всі разом зайти до ресторану поснідати.

Наталя зн _yщалаcь з сина, тільки я переступав за поріг дому

Моя перша дружина загинула в автокатастрофі. Я залишивсь сам з нашим трирічним сином. Моя мама завжди

Син зробив правильний вибір, а я й не надіялась

Нещодавно мій син прийшов додому з дівчиною, та сказав, що тепер вони будуть жити разом в його кімнаті.

Моя подруга довгий час не могла вийти заміж, але вона мріяла мати власну сім’ю. А коли Юлії виповнилось 39 років, вона зустріла чоловіка, старшого від неї на 7 років. І трапилось диво — він зробив їй пропозицію. У день їхнього весілля гості зі сторони нареченої не могли звести очей з її обранця, всі дивувалися, що Юля в ньому знайшла. Р0злyчeнuй, двоє дітей — дев’ятнадцяти та двадцяти двох років, досі живуть за батьків кошт. Жоден з них не навчається і не працює. Я тільки один раз наважилась запитати подругу, чи щаслива вона в сімейному житті

Мені щиро шкода мою подругу Юлю та те, як склалось її життя. У 27 років вона зустріла, на перший погляд

Якось посеред тижня Орися звільнилась швидше з роботи та прийшла до бабусі прибирати. Принесла їй цілу сумку продуктів та взялась до роботи. А потім Орися наважилась запитати, чи не хоче баба переписати на неї свою квартиру. Бабуся відповіла, що квартиру залишить своїй дочці – Орисиній мамі, і своє рішення міняти не збирається

– Я довго роздумувала, як почати розмову з бабусею про її квартиру, все ніяк не наважувалася поговорити

Марія декілька раз намагалась переконати батька переїхати до неї, щоб самому на старість не бути. Але він і чути не хотів, у своєму домі сам собі господар, а там спокою йому не буде. А коли тато сказав, що хоче жити з сусідкою, дочка тут же з’явилась на подвір’ї. Вона була дуже нeвд0в0лeнa рішенням тата, навіть до хати не зайшла. Цілий день Василь Петрович ходив понурий та задумливий, а ввечері прийшла Ольга Миронівна та мовила. – Ну що, діти схвалили твоє рішення?

Для Василя Петровича це був серйозний крок, і зробити його без згоди дітей він не міг. Боявся осудження

Батько не знає що у нього є син. І не потрібно, це моє було рішення! – я була категорична. -Ні, доню, так не можна. Повідомити треба, а як він далі себе поведе, то нехай на його совісті буде.

Пролунав дзвінок у двері квартири. Хто б це може бути? – про себе подумала я. – Привіт, доню моя!

Я не знав куди мені подітися від г_opя. Хотів підірватись та кудись побігти. Підриваючись, я знову впав. Обидві ноги у мене були в гіпсу. Що було далі не пам’ятаю. Від стp _ашнoгo б oлю у мене запаморочилось у голові й я знову втратив свідомість

– Привіт мої крихітки, до школи йдемо? – запитую я задумливо своїх синів – близнюків.

Ти нікому не потрібна. Дівчата з таким милим личком чоловікам потрібні тільки для одного

Дівчата люблять – вухами, а чоловіки – очима. Це – істина, якої мене навчала моя мама