Sleepenko Viktorija – Сторінка 6 – Джерело

Може тобі, Ірочко, до лікаря сходити? Ми знаємо хорошого. Він одразу знайде проблему твого безпліддя

Коли внуки будуть? Це питання звучало постійно. Варто було сватам прийти, як вони починали цю пісню.

Я твій чоловік, а живу тут на птичих правах. Ти можеш в будь-який момент вuгнAтu мене. Навіщо мені старатися, щось прикладати до цієї квартири?

Не можу вuгнAтu колишнього з хати. Він не йде сам, а подіти його нікуди. Склалося так, що я вийшла заміж

Вперше я йому 3pAдuлA з його братом. Брат набрид мені, через якийсь час. Я переключилася на їхнього батька. Я не сумувала, коли чоловіка не було

Я 3pAджyю чоловіку, а він – мені. Про його 3pAди я знаю давно. Він сам сказав. Чоловік про мене нічого не знає.

«Як п0гAн0, що ти переїхала. Мені було б добре разом з тобою. Може повернешся додому? Нам буде вдвох добре. Я буду готувати твої улюблені страви, слухатимемо двох музику, будемо грати в шахи. Ти ж любиш шахи, я знаю» – Ліда їх нEнAвuдiлA, але грала, бо мама любила ту дypнyвAтy гру

Мені потрібна твоя допомога. Я хочу тюль випрати. Хоча, штори теж можна. Приїдь завтра в дев’

Її хата стояла самотньо в лісі. Ми навіть дорогу не побачили. Бабуся сама вказала на неї

Наша машина зламалася прямо посеред лісу. Такі ситуації лякають надзвичайно сильно. Чоловік зберігав спокій.

Мій зять myтнuй тип. Він поводиться дивно. Ця поведінка передається моїй доньці. Я гадки не маю про їхні справи, але те, що я вже побачила, мені геть не подобається

Моя донька вийшла заміж майже в тридцять років. Це її перші серйозні стосунки. До цього вона не могла

Старий, ти де, я тебе питаю?! Два місяці вдома не з’являєшся? Я чим маю за квартиру платити? Вона твоя, якщо ти забув! 3AбEpyть твою xAлyпy за б0pгu! Розумієш це чи ні?!

Зміна в ломбарді починається в 7:45. Треба стерти підлогу, перед роботою, запустити систему та перерахувати касу.

Ти все проґавив! Тебе не було, коли Марічка в школу пішла. Ти не приїхав на випускний Ігоря. Тебе взагалі не має в сім’ї! Нам немає чого згадати в наші, майже, п’ятдесят років!

В Олі всі стіни сімейними фото завішані, а в нас жодного фото! Навіть поганого! Ми наче сусіди, а не

«Чекай! Йду за тобою з самого університету. Хотів запитати що це? Не інакше, як зізнання у коханні імператриці Катерини» — він посміхнувся та протягнув їй шматок паперу. Той самий, який Катя хотіла непомітно підкласти у портфель лектора, але не наважилась. Мабуть, він випав, коли вона збирала зошити після заняття

Дзвінок на пару продзвенів, коли до університету залишалась лише одна зупинка. Катя стояла затиснута