Автор: Вiкторiя Sleep
Я забагато робила для інших. Раніше вважала нормальним жити так, щоб інші люди не засудили.

Вийшла я на двір. Присіла на вільну лавочку. Сиджу, нікого не чіпаю. Йде хлопчина років шістнадцяти.

Зараз чоловіки жаліються на брак «хороших» жінок. Мовляв, перевелися люблячі, добрі та надійні.

На старості років залишилася сама. Чоловік пішов до іншої жінки чотирнадцять років тому. Дітей не маю

Вперше з Катею ми зустрілися, коли я викладала хімію в їхньої паралелі. Викладач затримувався.

Про що ми дійсно будемо шкодувати в старості? Може про втрачені можливості? Чи пустимо сльозу за загубленими

Кожного ранку п’ю каву в себе на балконі. Я облаштувала його для трапез та гарного відпочинку.

Вперше я p03чApyвAвся в людях, коли мені виповнилося сім років. Моя мама p03лyчuлACя з батьком.

Я чоловік і мені соромно дивитися на поведінку інших чоловіків. Вони поводяться зі своїми жінками жахливо.









