Кожного ранку п’ю каву в себе на балконі. Я облаштувала його для трапез та гарного відпочинку. Є один мінус — на балконі потрібно сидіти в навушниках або щільно зачиняти вікно. Ці методи не завжди допомагають. Я чую розмови сусідів. Не завжди вони приємні, а часто — приватні. Чомусь сусіди забувають про існування інших людей і виясняють стосунки прямо на балконі.
В один з чудових ранків, я почула сварку між парою. Вони жили поверхом вище. Всі знають їх. Пара належала до тих, чиї стосунки називають пристрасними, хоча на ділі вони скандальні.
Дівчина кричала на чоловіка надзвичайно гучно. Вона звинувачувала його в зраді. Я не люблю підслуховувати, але тут мені стало цікаво. Навушники відклала і стала далі слухати.
— Якого біса вона на тебе підписана?! — Наступала дівчина.
— Я звідки знаю? — Захищався чоловік. — То вона підписалася, а не я. Диви, мене в неї немає.
— Ти поїхав вчора нібито на рибалку з друзями. Де ти був?! Ходив до цієї!.. — Дівчина не стримувала емоцій. Вона підбирала безліч епітетів для опису «цієї».
— Я ж тобі кажу! Вона сама просто взяла та підписалася! Я не читаю її повідомлення! Взагалі ігнору…
— То ти з нею ще й переписується! — Розмова різко перервалася.
Хлопець кричав «зупинися», а дівчина, якщо судити по звукам, чимось гамселила його. Чоловік намагався ще щось сказати, але не мав змоги.
— Нехай тобі колишня сорочки купує! — Крикнула дівчина і я почула тріскіт тканини.
Чоловік наказував своїй коханій зупинитися. Він все ще намагався виправдатися. Дівчина нічого не слухала. Вона рвала речі одна за одною.
— Всі твої манатки повикидаю!
На цих словах, я побачила одягопад. Дівчина викидувала речі свого чоловіка через балкон. Тканина летіла вишукано та елегантно. Чоловік кричав. Через хвилину, почула стук дверей і швидке тупотіння ніг на сходах. Напевно, побіг рятувати свої пожитки. Речі далі вилітали з квартири.
Я поставила свою чашку з кавою на стіл, щоб подивитися на землю внизу. В нас під домом спить безхатько. Він кричав слова дяки Господу, за послані йому речі. Все, що падало на землю, ставало його. Безхатько збирав речі швидко. Він навіть не дивився на їхній стан. Гріб все, що бачив. Речі ховав під пахву, запихав в кишені або обв’язував навколо себе.
Сусід вибіг в двір. Він побачив щасливого базхатька в його одежах.
— Чоловіче, я перепрошую, це мої речі. Ви не могли б їх повернути? — Тактовно промовив чоловік, але руки в нього трусилися. Напевно, від хвилювання.
— Га? Ти до мене? — Перепитав не надто вихований безхатько.
— Так… — Невпевнено промовив сусід. — Ви не могли б…
— Ні! Не міг. Тепер вони мої. Як там говорять? — Безхатько задумався, звівши очі до неба. — А! Точно! Курка встала, місце продала!
Сусід намагався торгуватися хвилин двадцять, але переміг безхатько. Речі залишилися в нього. Сусід повернуся додому ні з чим. Його дівчина припинила викидати речі. Вона так само, як і я, спостерігала за комедією на землі.
Сварки обійшлася сусідам дорого. Вони витратила декілька тисяч на нові чоловічі речі. Дівчина залишилися без нового телефону, адже довелося спустошити заначку. Їх ще довго обговорювали цілими домами. Пліткарки та пліткарі обсмоктували деталі сварки, наче кістку. Хтось надзвичайно розумний зняв відео, як дівчина викидала речі з балкону. Відео потрапило в інтернет і тепер пару обговорювали не тільки сусіди. «Закохані» старалися уникати всіх. Вони ходили на работу рано, а поверталися пізно, хоча зміни в них закінчувалися до сьомої години.
Задоволеним в цій історії залишився безхатько. Його гардероб поповнився новим брендовим вбранням. Тепер він ходить по вулицях Житомира в джинсах від Levi’s.
