Вийшла я на двір. Присіла на вільну лавочку. Сиджу, нікого не чіпаю. Йде хлопчина років шістнадцяти. Кинула на нього мимовільний погляд. На грудях в нього висів значок з написом: «Я зробив правильний вибір». Одягнений хлопець в футболку з райдужним прапором. Я посміхнулася. Очевидно він прийняв це за флірт.
Хлопець різко звернув зі своєї дороги і пішов в мою сторону. Він зупинився в декількох кроках від мене. Над ним висіла табличка клініки, яка допомагала впоратися з 3AлEжнiCтю. Написав казав: «Ніколи не пізно! Ти завжди можеш позбутися тягаря». Цей напис чудово доповнював напис на значку та прапор на футболці хлопця.
Я відверто посміювалася. Хлопець вирішив, нібито я ще активніше проявляю флірт. Він швидко скоротив відстать між нами. Підійшовши до мене, хлопець протягнув руку і сказав:
— Я Олексій, а тебе як звати, чарівна незнайомко?
— Катя. – Сказала я, ледь стримуючи сміх.
Хлопець широко посміхнувся. Його обличчя показувало максимальну впевненість в собі. Коли хлопець сів на протилежну лавочку, де висіла табличка: «Покрашено», я заржала в голос. Він не зрозумів у чому справа. Почав обдивлятися себе. Чесав потилицю, поки нарешті помітив причину мого сміху. Втік залицяльник так само швидко, як прийшов.
