Руслана – Сторінка 3 – Джерело

Приголомшлений новиною я вийшов на вулицю. Оля навіть не намагалась мене зупинити, все марно. По обличчю хлистав пронизливий вітер, а потім почав лити холодний дожд, якого зовсім на собі не відчував.

Я на сьомому небі від щастя! Сьогодні моя дружина сказала мені чудову новину, ми нарешті станемо батьками!

Вероніка з таким обуренням поглянула на мене. Так та жорстко мені відповіла. Таких чоловіків як він, вона зовсім зневажає. І погодилась каву з ним випити, тому що набридлі його брудні погляди в її сторону. Чоловік, у якого дома чекає жінка, зовсім не поважає.

З Кариною ми познайомились нещодавно, місяців як чотири назад. З першого погляду, коли побачив її, зрозумів –

Своїх дітей він не мав, не встигли народити і чужих біля себе не хоче бачити, тільки спільних. От і умовив доньку, дівчаток залишити у нас, у батьків, а самі гайнути у двох за кордон.

Після великої сварки між дітьми та батьками, внуки поїхали жити додому до батьків. Донька, яка нещодавно

Якщо вас це не влаштовує, то йдете ВИ в гуртожиток, а не я. Спочатку навчіться заробляти на щось, а не жити на всьому готовому!

Нещодавно перехворів на запалення легені. А через те, що я в минулому працівник залізничного вокзалу

Марічко я знаю твоє горе, та й у мене також дружина померла і знаю, що ми вже не молоді і в кожного діти, але важко одному крокувати по дорозі життя. Давай знову спробуємо бути разом?

Всі колись були молоді, завзяті, щасливі та мріяли про кохання єдине та на все життя. Ось і я начитавшись

Ти хто там, автослюсар? Говорила мені Наталка. У неї наречений є, доволі успішна людина, вже має свій бізнес, практично мій партнер, з яким донька посварилась. А з тобою вона, щоб його та мене позлити.

На шаленій швидкості до нашого автосалону летить автомобіль та зі страшним скреготом, який лунають з

Друзі мої не дуже на собі відчули, що таке поїсти тільки в обід, тому що на вечерю нічого було приготувати.

Народився я наприкінці 80- х років. Де була більш менш стабільна економіка, різні види продуктів ломилися

Будинок в останній раз приводили в охайний вигляд, мабуть коли батьки ще були живі. Я не міг зрозуміти, що тут коїться і чому тут так все занедбане?

Завдяки своїй цікавій роботі, я об’їздив всі куточки нашої держави. Після всіх поїздок в мене виникає питання.

-Ми їм не потрібні. – зі сльозами на очах відповіла сусідка. Я їм раніше телефонувала, але вони навіть і трубки не брали. Вони вже й забули, що в них є батьки

Десь близько о дванадцятій ночі у двері пролунав дзвінок. Спочатку я не розумів звідки лунає мелодія