Lena Bihun – Сторінка 19 – Джерело

Мене дуже вразила сила характеру тітки Маргарити і те, як вона була собою. Я завжди мріяла бути такою, як вона. Але кожного разу, коли я говорила про неї з родичами, вони одразу ж починали говорити погані речі. Вони казали, що вона негідна жінка

У мене є тітка Маргарита. Я завжди захоплювалася нею. Вона була іншою, ніж всі інші родичі.

А що ти вирішила робити зі своїм шлюбом? – запитала у мене подруга. – Ой, не питай. Звісно, я хочу, щоб Микола більше допомагав мені, але поточні справи, які потребують моєї руки, ніхто не відміняв

Якось я покликала до себе на дачу свою подругу Світлану. Ми з нею заходилися закривати вишневий компот.

Протиріччя розривали чоловіка зсередини. Його палац став для нього в’язницею, де він не міг відчувати справжню свободу і щастя

Вадим мав скромне дитинство, ділив кімнату зі своїм братом. Уже тоді Вадим мріяв про успіх і свій власний будинок.

Дорога донько, я люблю своїх онуків і рада бачити їх, але у мене також є своє життя. Я хочу робити речі, які мені подобаються і займатися своїми інтересами

Героїня нашої історії Оксана росла доволі егоїстичною особою, вона була єдиною дитиною в сім’

Коли Євген зрозумів, що тварині не має де жити, він вирішив прийняти її. – Ми з тобою друзі по нещастю, – сказав чоловік та скупа чоловіча сльоза покотилася по його щоці

Євген сам виховував доньку після того, як його дружини не стало. Жили вони в однокімнатній квартирі та

Колись побачивши на вулиці дитину, яка кричить, я могла засудити її маму, мовляв: “не вміє виховувати дитину, не може дати дитині те, що вона хоче”, а тепер я радію, що це не моя дитина репетує на цілу вулицю

Я хотіла б розповісти вам історію про себе. Нещодавно я стала матір’ю й зрозуміла, як це важко

Рекс дуже сильно замерз, він впав в кучугуру снігу, бо більше вже не міг стояти на лапах, вони стали льодяними, як крига

По сусідству зі мною жив Іван. У нього був чудовий пес, золотиста шерсть як сонце, з очима, що світилися

Мені особливо не хотілося ходити на уроки хімії, тому що я почувала себе ніяково особливо, коли мене викликали до дошки. Я робила все можливе, щоб пропустити ці уроки, але, на жаль, Віктор Матвійович почав це помічати

Якось, коли я навчалася в школі, то закохалася. Тоді я ще не знала, що це справжнє кохання і думала

Чоловік усіх запевняв, що він тут надовго не затримається, що син неодмінно його забере як тільки владнає свої справи. Ми удавали, що віримо йому, проте всі прекрасно знали як все відбуватиметься далі. Скільки разів ми чули подібне

Привіт! Мене звати Катерина, і я працюю медсестрою в будинку для літніх людей. Так, зізнаюся, невесела