Про різні незвичайні випадки виходу людей з коми можна зараз почути. Але одна справа коли ти чуєш про чужих людей, а інша коли це трапляється з твоїми рідними.
Моя двоюрідна сестра Оля була заміжня з Андрієм майже сім років. Жили вони дуже добре, але дітей у них не було. Лікарі були проти того, щоб Оля народжувала, серце могло не витримати.
Проте коли Оля довідалася, що вагітна дуже зраділа, своєю радістю поділилася на п’ятому місяці, коли вже не могла приховувати. Ми всі за неї сильно хвилювалися. Народжувати самій їй не рекомендували, тож планували кесарів розтин.
Під час операції все ж сталося те що чого ми дуже боялися. Оля впала в кому, її новонароджена донечка була здоровою. Ми всі молилися за її одужання. Андрій дві доби не відходив від них. Коли Олю мали перевести в інше відділення, а донька мала залишитися у пологовому відділенні, Андрій підійшов з маленькою Богданкою до Олі. В цей час в палаті була старенька санітарка, вона порадила покласти дитину до матері.
Богданка спочатку принишкла, а потім почала сильно плакати. І саме в той час сталося диво, те за що дві доби молилася вся наша сім’я, Оля відкрила очі. Ми не знаємо чи це наші молитви, чи це серцебиття і плач рідної кровинки повернуло нам Олю, але ми вдячні Богу, що вона вийшла з коми.
Майже місяць Оля пролежала в лікарні, але зрештою її виписали з лікарні. Сьогодні ми святкуємо перший день народження Богданки, вона дуже хороша дитина. Оля й Андрій щасливі й дякують донечці за те, що врятувала свою матусю.
Мабуть, той невідомий зв’язок між матір’ю та дитиною все ж таки існує. І він дуже сильний.
