Я все життя уникав серйозних відносин. Якщо і траплялась цікава для мене дівчина, чи починав розуміти, що мені дівчина подобається, відразу закінчував наше спілкування. Мені було так зручно. Жодних зобов’язань та рамок. Так із року в рік.
Якось до мене на роботу прийшла влаштовуватись студентка. Красива так, в око мені відразу запала. Я відразу познайомився, запросив на вечірню прогулянку. Вона виявилась ще та штучка. Не погодилась. Наступні разів з десять також. Мене вже починало злити, що вона так робить. Раніше я відмову чув раз із тисячі. Вже було затронуте моє чоловіче его.
В решті решт, вона все ж таки пішла зі мною на вечерю. Потім ще раз, і ще… Так у нас зав’язалось щось середнє між дружбою та відносинами. Сам від себе не очікував. Весь час втікав від цього, а тепер наполягав.
-Юль, чому ти мене стільки раз відшивала? Зі мною щось не так?
-Та ні, ти, здається, нормальний, але мені не дуже подобався. Не мій типаж, та й взагалі. Відносин я не шукаю.не хочу.
– тоді чому ж погодилась?
-Не знаю, вдома сидіти літніми вечорами не хочеться.
Вона відповідала так легко та спокійно. Я б сказав навіть без емоційно. Черв’як мого самолюбства почав скручуватись у вузлики.
Довгий час ми спілкувались не більше ніж просто друзі. Ми могли розмовляти на будь яку тему, не приховуючи нічого. З часом я почав відчувати, що для мене це трішки більше, ніж дружба. Що найгірше, так це те, що відповіді на мої почуття не було.
-Ти знаєш, Юль, мені здається, що я в тебе закохався. Це дивно. Завжди дівчата мене любили, а тут як повернулось.
Вона тоді глянула мені у вічі, посміхнулась кутиком роту і все. Решту вечора ми мовчали. Додому сказала не проводжати. Тоді я бачив її в останнє. З роботи вона звільнилась, змінила місце проживання та номер мобільного. Я довго шукав хоч хвостик, щоб знайти її, проте все марно. Вона зникла, а мої почуття ні. Якось важко так на душі стало…
Зараз мені вже за шістдесят. Я так і не одружився. Та що там казати, мене більше ні хто не міг так зацікавити, як Юля. Це, напевно, кара мені за мої вчинки… дівчата, від яких я втікав, відчували те саме, коли я зникав.
