Кожного літа, я приїжджаю в село до мами. Вона не хоче жити в місті. Я залишила речі вдома, а сама пішла в магазин. В дверях зустріла свою подругу Поліну. Вона міцно мене обійняла. Ми не бачилися півроку! Спілкувалися по телефону, але часу для особистої зустрічі не було. Будемо наздоганяти втрачене.
Поліна купила печива, я — цукерок. З мамою ще встигну посидіти. Сходжу спочатку до Полінки, а потім вдома посиджу.
Поліна жила сама. Вона рано залишилася без батьків. Батько пішов до іншої жінки, коли Поліні було три. Мама відійшла в інший світ два роки тому. В свої двадцять дівчина працює, вчиться на бюджеті і йде по життю з гордо піднятою головою.
За чаєм подружка розповідала всі новини зі свого життя. Я уважно слухала. Коли розмова зайшла за потенційного кавалера Поліни, я ожила. Подруга рідко цікавиться хлопцями. В неї високі стандарти, через які проходять одиниці. Не встигла я дослухати про перше побачення Поліни, як в дім забігла Оля. Її всю трусило. Вона двох слів не могла зв’язати.
— Що сталося? Олю, сонце, може водички? — Питала Поліна в стурбованої Олі.
— Ой, дівчатка! Що я дізналася! Ви не повірите!
— Клуб закрили? — Пожартувала я.
— Та йди ти! Зі своїм клубом… — Оля поставила стакан з водою і почала розповідати.
—Ірка її оббрехала! Уявляєш? Вона того Ігора любила зі школи. Бігала за ним вісім років, а він в Асю закохався!
Я мало що розуміла. Іру знаю, Ігора теж. Хто така Ася?
— Дівчата, можна історію з самого початку розповісти. Що сталося поки мене не було? — Сказала подругам.
Оля і Поля обмінялися поглядами.
— Добре! Слухай. — Поліна взяла слово. — Ти в серпні того року поїхала назад в місто. Через місяць приїхала дівчина Ася. Її повне ім’я ніхто не пам’ятає. Вона мало кому його казала. Дівчина міська, але втомилася від турбот велико міста і вирішила купити хатинку в селі. Уяви собі! Їй двадцять п’ять, а вона сома собі хату купила! Де Ася брала гроші, ми не знаємо.
— Взагалі-то, — Оля перебила Полю, — думали, що знаємо, а зараз виявилось, що нічого не знаємо. Зараз ми тобі все розкажемо!
— Тихо! — Поля шикнула на Олю. — Не перебивай, бо до світанку історію не розповім! На чому я зупинилася? Точно! Ася купила хату в селі. Дівчина надзвичайно привітна, добра та щира. Вона влилася в сільське життя надзвичайно швидко. Ми прийняли її, як свою, бо вона була нам рідною. Ми відчували її нашою.
Ася займалася садівництвом, допомагала старій сусідці по сусідству і завжди ходила на річку. Ми подружилися з нею на другий день її приїзду. Якийсь час, спілкувалися на однотипні теми. Говорили про городину, обговорювали рецепти, а, інколи, заходили один до одного в гості.
Одним ранком приходить до мене Оля, а з нею Ася. Вони зійшлися з першої фрази. На річку від тоді ходили втрьох. Ася поступово розповідала про себе і своє життя. Вона незаміжня. Весілля не хоче. Це не для неї. Ася любить проводити час на самоті, хоча вона надзвичайно компанійська. Вона дивиться на чоловіків без інтересу. Як ми дізналися від Асі, вона колись зустрічалася з чоловіком. Їхні стосунки тривали чотири роки. Вона назвала той час витраченим дарма. Можливо, саме тоді Ася втратила цікавість до стосунків. Вона сама зі всім справлялася і не хотіла когось впускати в свою душу.
Ігор, який в неї закохався по вуха, цього не знав. Він хлопець не поганий, але впертий. Ася одразу йому відмовила. Ігор не зрозумів. Він далі носив їй квіти, дарував цукерки, залишав плюшеві іграшки на паркані. Ася нічого не приймала. Вона методично та спокійно повертала подарунки назад.
— Іра одразу побачила зміни в своєму, — Полю перекосило на цих словах, — хлопцеві. Ми, всі сільські дівчата, знаємо, що з цією парою зв’язуватися не треба. Схоже, Ася теж це відчула. Пам’ятаєш, якось Ігор допоміг Галі повні відра донести до подвір’я? — Я кивнула. — Що тоді Іра зробила? Зустріла Галю і повидирила їй волосся! За що? Хочу спитати ту Іру.
— Ігор теж цікавий чолов’яга. — Знову заговорила Оля. — Він не хоче стосунків з Ірою, але спеціально викликає в неї ревність. Він не відмовляє їй прямо та твердо. Завжди залишає Ірі надію. Вона вірить! Вірить в примарну надію бути з ним у парі. В той же час, він ревнує її. Не хоче, щоб Іра була з кимось іншим. Він мені не подобається! — Категорично заявила Оля.
— Ну, в кожного свій смак і свої стосунки. — Дипломатично заявила Поля. — Не будемо обговорювати їхніх тараканів в голові. Біда ось в чому, Іра оскаженіла. Вона ненавиділа Асю всім серцем. Такою ми її давно не бачили. Ігор дійсно закохався в Асю. Іра це побачила. Більше не діяли її стандартні методи. Ігор більше не хотів з нею бачитися, він не кликав її до себе на ніч. Іра бігала по селу і всім жалілася на Асю. Хоча до чого тут вона?
— Кажуть, нібито в Ірі настільки сильно поїхав дах, що вона шукала вбuв_цю, — Оля перейшла на шепіт. — Професійного. Щоб Асю прибрати з шляху.
— Не верзи дурниць! — Поля стукнула рукою по столу. — Іра нічого такого не робила! Це сільські байки! Слухай далі, голубко моя.
— Іра вирішила зайти з іншого боку. Вона не могла переконати Ігора повернутися. Ася така гарна, що богині з нею не зможуть рівнятися! Вона розумна. Виш закінчила. В Києві жила та працювала. Іра нічим таким похвалитися не могла. Зате вона хитра і підступна. Іра розпустила плітки, нібито Ася продає свої оголені фото всім бажаючим через інтернет. Вона показувала Асені фото в білизні і без.
— Якщо чесно, я не вірила. Обличчя не було, це по-перше. По-друге, в Асі є мізки. Вона може заробляти ними. Не буде успішна дівчина лізти в такий бруд.
— Шкода, але в селі людям не потрібно якихось доказів. Вони почули плітки, побачили фото, нібито Асі, і почали ненавидіти або висміювати дівчину. Чоловіки приходили до її дому в будь-яку пору дня. Вони кричали огидні слова до Асі. Вона не реагувала на них, але ми бачили скільки болю їй приносить вся та ситуація. Степан, той що постійно під мухою, — уточнила Поля для мене, — якось схопив Асю за руку, посеред білого дня і почав тягти її в кущі. Він кричав, що заплатить їй двісті гривень, якщо Ася виконає його прохання. Відмови дівчини він не чув. Ася виривалася з його рук і ніхто з односельчан не вступився за дівчину. Навіть той Ігор. Він вірив пліткам, які розпустила його нібито дівчина. Добре, що наша Оля йшла від мами. Несла сковороду для мене. Як вона того п’яницю провчила! Нашу Олю можна на службу брати. Вона всіх чоловіків вимуштрує!
— Все одно не допомогло. — Оля важко вдихнула повітря. — Я відбила Асю від одного чоловіка, але їх в селі ще десятки. Хату Ася продала, за два місяці до твого приїзду. Вона більше не приїжджала. З нами спілкувалася. Ну, зі мною точно. Дзвонила постійно. Вона повернулася назад до Києва. Живе в новій квартирі. Працює в великій компанії менеджеркою. Я в цьому не розуміюся, але зарплата в Асі велика. В селі вона не працювала, це правда. Ася жила за свої заощадження. Вона планувала відпочити рік-другий і знову до роботи взятися. Хотіла вирощувати рослини і їх збувати.
— Іра домоглася свого? Ігор до неї повернувся?
— Ха! Де там! — Поля схрестила руки на грудях. — Він вже бігає до іншої дівчини з сусіднього села. Носить їй коштовності, платить за мобільний зв’язок, гроші на нігті дає. Та дівчина все бере! Вона не Ася. Іра оббрехала її ні за що. Вона налаштувала все село проти неї. А якби Ася постраждала? Хто знає, що розгніваним людям прийде в голову? Тоді, Асю все село сторонилося. На неї дивилися з огидою. Іра взагалі не думала своєю макітрою, коли ходила по селу з тими фото!
— В Іри пусто в голові! — Оля постукала фалангами пальців двічі по столу. — Вона, як це дерево. Цікаво, що тепер вона робитиме? Ігор теж відзначився. Ні разу за Асю не заступився! Як залицятися, то він перший, а як треба захистити від скажених людей, то він голову в пісок ховає! Що за чоловіки пішли?
— Які плани в Асі? — Поцікавилась в Олі. Все ж таки, вони більше з Асьою дружили.
— Поїде вона звідси. Я маю на увазі, з України. Каже, за кордоном краще. На її думку, люди привітніші. Вона була в Італії та Німеччині. Планує відпочивати у Франції. Поки тут, зве в гості. Я маю в наступному місяці до неї поїхати. Хоч столицю побачу.
— Зрозуміло. — Я зробила ковток чаю. — Шкода, що так вийшло з Асею. Мені здається, ми б знайшли з нею спільну мову. Судячи з ваших розповідей, вона чудова людина.
— Я теж так казала! — Оля сплеснула руками. — Ви б сподобались одна одній.
— Слухай, — Поля знову включилася в розмову. — А звідки ти знаєш про фото і все інше?
— Іра посварилася з Настею.
— Це та, — подала голос я, — з якою вона всьому селу кості миє?
— Так, так, саме вона! Подружка її здала. Все розповіла, як є, ще й полила багнюкою свою подружку. Тепер все село згадує Асю з теплотою, а на Іру дивитися не можуть. Шкода, що наші люди пізно мізки включають. Асі вже все одно на їхню думку. В неї інше життя.
