А все чому? Тому що мені все одно. Я вважаю, якщо людина мене обманює, то дурник в решті не я, а той, хто собі таке дозволив відповідно до мене. На мою довіру відгукнулись обманом. Це виключно на совісті тієї людини.
Як виявилось, дружина обманювала мене всі вісімнадцять років шлюбу. Я її дуже кохав, хоч часом, як і у всіх ми мали сварки в родині, десь я перегинав палицю, а десь вона, попри це, ми жили душа в душу. Ну, я так думав. Та мало того, я думав, що й син мій рідний. Як виявилось, в обох випадках я глибоко помилявся. А дружина моя була хитрою, та підступною.
Ми познайомились з нею випадково.В магазині. Через місяць вже планували весілля. Через вісім місяців після весілля народився наш синок. Я в ньому бачив частинку себе. Любив його та цінував найбільше на світі. Так само й дружині був безмежно вдячним за дитину. Але ж хто б міг знати, що все моє життя це одна брехня?
Коли наш син вступив до коледжу, то переїхав до гуртожитку. Ми з дружиною вирішили зробити капітальний ремонт в будинку. Ось так, одного дня, коли я вирішив демонтувати старий ламінат, випадково знайшов в полу під тумбочкою невеличку схованку. Там лежали листи. Листи від колишнього хлопця моєї дружини, проте з новими марками та датами. Дивно в нашому часі так спілкуватись. Тільки побачивши їх, я відразу все зрозумів. І про колишнього я знав, і про те, яке у них було кохання. Так само як дружина знала, про моє перше кохання. Ми розповіли про нього одне одному, та вирішили залишити в минулому.
В листах було написано про сина. Про те, як він жалкує, що довелося залишити їх вдвох та ще багато-багато різного вже непотрібного для моєї підсвідомості… Син був не мій. Все моє життя це суцільна брехня. Ніби намальований мультфільм, в якому я лиш підставний герой.
Колишньому хлопцю моєї дружини довелось чомусь негайно покинути країну. Дружина була на перших парах вагітності. Випадково зустрівся я. І все так вдало склалось для неї. Та не для мене. Як тепер продовжувати жити з правдою я навіть не уявляю…
