Моя дружина п0mcтuлAcя мені через двадцять років.
Коли ми були молоді, я зрадив їй. Дівчина жила по сусідству. Вона завжди посміхалася мені, кликала кудись сходити. Я тоді зустрічався зі своєю майбутньою дружиною, але вирішив сходити на декілька побачень з сусідкою.
Максимум, що між нами було, це поцілунки. Я не вважав свої дії 3pAд0ю. Дружина дивилася на ситуацію по-іншому. Вона влаштувала мені скандал. Сказала:
– Ти не побачиш свою дитину. Йди до тієї, з якою 3pAджyвAв!
Мене немов холодною водою облили. Я зрозумів свою помилку. Великих зусиль вартувало отримувати прощення від дружини. Я не знав про її вагітність, але тепер – все буде по-іншому. Ми пішли до РАЦСу.
Жили спокійним життям багато років. Цілих двадцять… Донька виросла, вступила до вишу. Ми залишилися вдвох. Донька перейшла на третій курс, і тільки тоді дружина сказала про свого коханця. Вона зустрічається з ним десять років. Тепер вона йде до нього.
Йдучи від мене, вона сказала:
– Ти не беріг мені вірність. Я віддячила тобі тим самим. Ніколи не відчувала ніякої вдячності до тебе. Я б і без тебе виростила доньку.
Душевний біль заполонив мене. Я думав, що ми все вирішили. Ситуація відійшла в минуле. В шлюбі я ніколи не задивлявся на інших жінок. Хіба це не головне? Все, що було до одруження, має залишитися десь там – в минулому.
