Я виховувалась в сім’ї, яка, м’яко кажучи є не дуже благополучною. Скільки я себе пам’ятаю, мама пиячила, названі батьки змінювались у нас кожного року. Один краще другого, весь час намагались нас виховувати. Дітей у нашій сім’ї було троє і всі від різних батьків. Два старших брата, я найменша. Хоча ми були із бідної сім’ї, але навчались всі на відмінно. Дуже сильне було бажання по скоріше закінчити школу та виїхати з цього міста й ніколи не бачити п’яну матір з її нареченим.
Перший вилетів з гнізда старший брат. Після закінчення школи з золотою медаллю, його без вступних екзаменів зарахували в Політехнічний університет на програміста. Ми дуже сильно за ним сумували. Від матері та її друзів – алкоголіків можна чекати все що завгодно. То коли ми були всі троє разом, нас не чіпали, а коли залишилось двоє, то були весь час в очікуванні чогось не доброго.
Та ось нарешті середній брат закінчив одинадцять класів, а я дев’ять. Тому щоб не залишатись тут і не наражати себе на неприємність ми з братами вирішили що я піду навчатись після дев’ятого класу. Вступити в коледж старший брат мені допоможе. Також допоможе влаштувати в гуртожиток. В той час, він був кращим студентом – програмістом, до якого звертались навіть декани для встановлення програм в комп’ютери. Тому користуючись своїм становищем, замовив словечко й за свою сестру.
Я попала зовсім в інше життя. Нове місто, нові друзі, а головне, що ми з братами знову були разом, хоч і проживали окремо, але разом в одному місті. Підтримуючи та допомагаючи один одному.
Один рік пролетів як один день. Навчатись було легко, в гуртожитку ми проживали однією дружньою великою сім’єю, єдине що, не хватало коштів на проживання. Мама зовсім про нас забула та нічим не допомагала. На літо нас виселяли з гуртожитку, а по осені знову заселяли. Їхати в той безлад мені зовсім не хотілось. Та й планувала цим літом десь попрацювати, щоб хоч якісь кошти були на проживання. Звернулась до старшого брата, який навчався на останньому курсі, вже працював та проживав в найманій квартирі з другом. Обіцяла, що сильно їх турбувати не буду. У свій вільний час від роботи навіть пообіцяла куховарити. На що брат охоче погодився. Не їхати ж мені в той безлад в якому проживає наша мама.
На літо я собі знайшла в магазині роботу. Помічник консультанта по продажу одягу, щастя не було меж. Так все добре складувалось, аби не один випадок. Проживаючи з братом та його другом в одній квартирі, я відчула на собі увагу та велику симпатію Олега. Брат на це дуже сильно не добре реагував. Але наше заборонене кохання було набагато сильніше, і як наслідок таких сильних почуттів з’являються діти.
Затримка була уже понад місяць. Я весь час сподівалась ще це все гормональний збій та тест не купувала. Після чергової моєї істерики Олег не витримав та купив тест, який показав позитивний результат. Від несподіваності в мене опустились руки. Перше що я хотіла зробити, це йти до лікаря та позбутися непланованої дитини. Після такої новини Олег зовсім зник. Сиділа я на ліжку зовсім пригнічена, що діяти далі я не розуміла. Олег зник, брату соромно говорити новину. Сестра у нього не далеко від матері відійшла. Терміново було щось вирішувати.
Пішла я до лікаря з впевненістю позбавитись дитини. Та яка з мене мама, я сама ще дитина і що я їй дам. Неповнолітня, без чоловіка, робота тільки на деякий час доки не буде видно живота, а далі що?
З тяжких думок в реальність повернув мене голос лікаря.
– Дитино, а мама твоя де? Такі питання вирішуються тільки з батьками, через те, що ти не повнолітня. Аборт ми можемо зробити тільки з дозволу твоїх батьків. Приходь з мамою й будемо щось далі планувати.
На тремтячих ногах майже в істериці що далі роботи я припленталась додому до брата. Саме в цей час він приїхав на обідню перерву. Мені нічого не залишалось, як розповісти йому всю правду. І про Олега і про дитину, та й те що планую зробити аборт. Нащо він спокійно відповів.
– Про ваші відносини з Олегом я з самого початку здогадався, а те що ти чекаєш дитину мені розповів Олег. Чекав коли сама наважишся мені розповісти цю чудову новину!
-Чудову?! Ти що знущаєшся?! Мені сімнадцять! Я сама ще дитина, та й Олег зник. – опустивши голову повідомила я.
– Не хвилюйся він скоро буде дома, його відправили у відрядження. Йому це було потрібно. – заспокоїв мене брат.
Через два дні Олег приїхав з відрядження. Та й зробив мені сюрприз. Завітав до нас разом з батьками, познайомити з майбутньою дружиною. У мене радості не було меж. Вчора я була на самому дні, а сьогодні наречена. Батьки з радістю мене прийняли та навіть назвали донькою, мама з такою ніжністю та теплотою мене обійняла та поцілувала від чого у мене полились сльози. Я навіть і не очікувала на такий поворот долі.
