Я вже стара жінка і хочу дати вам пораду.
Коли я вийшла на пенсію, то зрозуміла, що живу одними спогадами. У мене було безліч часу, що проаналізувати своє життя, рік за роком. Саме цей час тиші, дав мені зрозуміти причини моєї поведінки, побачити помилки, яких я допустила і уроки, які взяла від тих чи інших життєвих ситуацій. Проте жодне розуміння не поверне втраченого часу.
І не лише я так думаю. У мене багато знайомих на пенсії, і всі вони, зрештою, дійшли до того ж висновку, що і я. І я би хотіла, щоб молоді люди взяли звідси урок.
Хочете знати, про що ви найбільше пошкодуєте на старості років?
Багато хто думає про те, що надто мало подорожує.
Хтось вважає, що старі люди хвилюються про втрачену молодість чи про те, що погано виховали своїх дітей.
Або про те, що не прагнули чогось високого. Не малювали картин, не писали книг. Можливо, ви і про це пошкодуєте, але не найбільше.
Я з багатьма людьми говорила на цю тему, і всі ми зійшлись на тому, що найбільше шкодуємо, що дозволяли іншим людям собою користуватись.
Багато хто вважає, що не варто було терпіти всі ті образи і знущання, які вони терпіли. Не варто було працювати понад норму, хоч начальник і змушував до цього.
Не варто було жертвувати своїм комфортом. Скільки таких історій, де сім’я дозволяє родичам вилізти собі на голову. Бо «а де ж їм переночувати?», «не буду я їх проганяти, не важливо, що вже далеко за північ», «хіба я можу не позичити їй грошей, вона ж все-таки моя сестра?».
А хтось узагалі все життя терпів чоловіка-алкоголіка.
А я шкодую, що ніколи не вміла постояти за себе. Дозволяла нехтувати собою, лише щоб люди навколо почувались щасливими. Боялась когось образити чи зранити.
Я завжди прагнула здаватись хорошою людиною в очах інших. Навіть якщо в середині була глибоко нещасною людино, головне ж тримати лице. Багато з вас теж так живе і буде жити. А я шкодую, що не вміла сказати «ні».
А от історія моєї сусідки. Це був період, коли гарячу воду давали лише зрідка. І в цей день, її рідні завжди влаштовували в її домі прохідний двір. Всі спішили помити себе, своїх дітей, і свою білизну. Так що часто сусідка сама не встигала помитись у теплій воді. І зараз, коли вона постаріла, то не може зрозуміти, чому рожина так чинила з нею і чому вона не дала відсіч.
Досі почувається ображеною.
І саме про це будете шкодувати і ви. Про те, що потратили безліч часу на те, щоб іншим було добре, ціною вашого комфорту, щастя і здоров’я.
Про те, що терпіли всі труднощі, а цього ніхто навіть не помітив. Тому одного вам бажаю – не терпіти так, де це не потрібно. От тоді матимете всі ресурси на те, щоб світ об’їздити, і дітей виховати, і музей відвідати. І організм вам теж подякує за турботу. Просто інколи варто сказати «ні».
А якщо люди не зрозуміють, то когось просто відшити чи прогнати. Ви головне дбайте про свій добробут, не дозволяйте іншим його у вас відібрати.
