Мені довелось самій виховувати доньку, з чоловіком ми прожили у шлюбі два роки, а потім він п0кuнyв нас. Я намагалася дати Тані все необхідне, щоб вона була, як і її однолітки. У виховання дочки я вклала усі сили та час, бо знала, що вона моя опора та найбільша надія в житті.
У постійних клопотах я й не помітила, коли Тетяна закінчила школу, університет, а потім знайшла роботу.
Тільки згодом я зрозуміла, що стало трохи легше жити, бо донька вже самостійно заробляла на себе.
Все життя я з дочкою жила у власній двокімнатній квартирі, котра записана на мене, донька ж просто прописана в ній.
Якось Таня прийшла додому та заявила, що збирається виходити заміж, адже вже довгий час зустрічається з хорошим чоловіком. Мені, як мамі, було цікаво, що це за чоловік. Дочка при розмові про нього поводила себе якось ніяково, уникала розмов. А потім я дізналася, нібито цей чоловік із сім’єю живе у будинку напроти. Думала, він проживає зі своїми батьками, й одразу зловила себе на думці, що такий наречений не буде хорошою перспективою для моєї дочки.
Він не з’являвся в нашому домі дуже довго. Не могла ніяк зрозуміти: де ж вони зустрічаються? Тільки найбільшим подивом для мене було те, що обранцем Тані виявився 35-річний чоловік. Моїй дочці на той час виповнилось всього двадцять чотири роки. А сім’я того чоловіка: двоє синів від першого шлюбу, п’яти та восьми років. Дружина покинула його з дітьми. Він повністю займається вихованням хлопців, відводить їх у садок, школу, готує, одягає. Та я мало не впала, дізнавшись, що Тетяна вагітна від нього, вони чекають на появу немовляти та планують розписатись. Такого я однозначно не чекала від неї. Одразу сказала дочці свою думку стосовно цього чоловіка, але на мене ніхто не зважав, вони таки одружилися.
Мені було соромно признатися у всьому своїм подругам та рідні, боялась наткнутись на плітки та осуд. Он моєї хорошої подруги дочка, за якою вона не дуже то й дивилась в дитинстві, доношувала весь одяг за моєю дочкою, а тепер успішно вийшла заміж за бізнесмена, купляє мамі путівки на відпочинок. Іншої подруги донька виїхала за кордон, відкрила там власну справу, а тепер висилає мамі гроші та одяг.
Подруга ходить по салонах, дорогих магазинах одягу, бо донька їй робить подарунки. Це я вже мовчу про щорічні поїздки подружки в санаторії. Дуже заздрю їм. Моя Тетяна знайшла собі ту сім’ю. Подругам я таки розповіла всю правду, вони нібито підтримали мене, а позаочі видно, як обмовляють та кидають свої косі погляди. Не відчувається ні каплі щирості з їх сторони.
Мало-помалу прийшлось звикати до статусу тещі. І ніби немає якихось особливих зауважень до зятя, він дбає про доньку, своїх дітей, заробляє, не п’є, приносить продукти, гарно ставиться до Тані. Дочка моя поруч з ним посміхається та виглядає щасливою. Недавно в них появилась донька, видно, що зять дуже любить її, після роботи навіть не відходить від дитини. Живуть вони в нього, але я час від часу запрошую дочку із зятем у гості, і все б добре, але його старші діти постійно бігають, кричать, все розкидають. Мене цей гармидер неабияк втомлює. Живуть вони всі в однокімнатній квартирі, місця небагато, але є туалет, кухня. Щоправда, туалет та душ загальні, бо проживають вони в гуртожитку.
Дочка почала просити мене помінятися квартирами, щоб вони сім’єю поселились в моїй, а я переїхала в помешкання зятя. Запевнили, що на моє житло не претендують, зять із дітьми буде прописаний у гуртожитку. І на роботу мені недалеко ходити буде, оскільки їх квартира напроти моєї.
Я б, може, і сказала їм “так”, якби старші діти були мені рідними онуками, але ніяк не можу до них звикнути. У мене затишок та ремонт, і страшно уявити, що вони можуть зробити з моєю квартирою. Не можу з собою нічого зробити, в мене немає до них якихось теплих почуттів. Чужі хоч би й що. Тетяна просто благає мене помінятися. Діло зовсім не в умовах, я сама колись жила з батьками в гуртожитку, але я не хочу впускати чужих дітей у своє житло. Хтось може мене засуджувати. Але хіба я винна?
