На дворі 21 сторіччя, але я не готова утримувати хлопця. Моя сім’я при грошах, тому перше на що дивляться хлопчики — мій гаманець. Він в мене завжди пухкенький. Я готова витратити гроші на своїх близьких подруг, можу заплатити за себе в кафе чи повністю покрити рахунок, але навіщо ж тоді мені стосунки?
З Максимом ми познайомилися в університеті. Він жив в гуртожитку, а мені батьки арендували житло. Про мої гроші всі в виші знали. Я ставилася до Максима насторожено.
На першому побаченні він запропонував заплатити за мене. Я погодилася. Цей вчинок мені сподобався. Я вирішила дати Максиму шанс. Побачення стали частими. Ми бачилися після навчання та на вихідних. Я не звала хлопця до себе, а до нього не було куди йти. Не поведе ж він мене в гуртожиток.
Якось наші стосунки перейшли грань. Я почала думати про Максима серйозно. Він дійсно мені подобався. Я, через рік стосунків, покликала хлопця до себе в гості. Він купив піцу та взяв прохолодні напої. Ніч ми провели вдвох.
Стосунки розвивалися. Пройшло два роки від нашого знайомства. Я вирішила познайомити хлопця з батьками. Вони радісно прийняли нас. Вечір пройшов добре, тихо. Максим майже не розмовляв. Він відповідав на запитання, але сам нічим не цікавився. Мені його поведінка здалася дивною. Зазвичай, він душа компанії. Мій хлопець завжди вмів знайти спільну мову з будь-якою людиною.
Зустріч закінчилася непогано. Я мала піти разом з Максимом, але батько зупинив нас.
— Я підвезу Максима, а ти поговори з мамою. Вони хоче тобі сказати дещо важливе. Про сімейний бізнес.
Кивнула і пішла до мами. З Максимом домовилися побачитися з ранку.
— Дівчинко моя, — мамине обличчя було серйозним, — ти нічого дивного в поведінці свого кавалера не помітила?
Я задумалася. Здається помітила.
— Він мовчав.
— А чому він мовчав? — Мама легенько стиснула мою руку.
— О, Господи…
— Ось і про це.
— Він пялився наш дорогий інтер’єр. Так?
— Моя голубко! Не засмучуйся! Знайдеш хорошого хлопця!
— Ох, мамо… Я вже в це не вірю.
Мої батьки одразу помітили зацікавленість мого хлопця в позолочених рамах картин та дорогих шкатулках з прикрасами. Ми зустрілися вранці, як домовлялися. Я встигла гарненько подумати над нашими стосунками. Я безкоштовно катала Максима на машині, купувала нам їжу та хотіла покликати його переїхати в мою квартиру. За два роки я втратила пильність. Максим більше не витрачав на мене грошей. Він користувався всім, що я давала.
На останок хотіла перевірити свого коханого. Ми сіли в авто. Перед навчанням, зазвичай, заїжджали за кавою та сніданком, які я купувала. Так зробили і цього разу. Я почекала, поки хлопець поїсть.
— Коханий, не хочеш до мене переїхати?
Максим застиг на якусь секунду.
— Так! Звісно!
— Як чудово! Я думала, ти не погодишся.
Максим дожував свій шмат пирога.
— Коли я можу речі завести?
— Та хоч сьогодні!
Максим сіяв від щастя. Я б теж раділа, але треба було дещо перевірити.
— Цього місяця я заплачу за комуналку та квартиру, бо ти зі мною не жив, а от з наступного ділимо витрати порівну.
Максимова радість кудись зникла. Він сидів похмурий до кінця поїздки. Після пар, Максим не брав слухавку. Він уникав мене впродовж тижня. Я сприйняла мовчанку, як кінець наших стосунків. Рано я розслабилася.
Максим прийшов до мене додому з гарною сваркою.
— Ти витерла об мене ноги! Я все для тебе робив, а ти мені свиню підсунула!
— Це ти про що, коханий? — Останнє слова я сказала саркастично.
— Я про це все! — Він розвів руками в сторони, натякаючи на мою квартиру.
— А де ж свиня?
— Ти! Свинюка! Я з тобою два роки зустрічаюся! Ти бачила себе? Все, що в тобі може зацікавити, належить твоїм батькам. Ти сама нічого не варта!
— Як скажеш, коханий. — Свого тону я не змінювала, що ще більше драконило Максима.
Я таки вигнала його. Він здавався мені хорошим хлопцем. Шкода, але я помилилася. Максим хотів не мене, а моїх грошей. Він повний дурень! Я впевнена в собі. Ще трапиться мені достойний хлопець. Може не найближчим часом, але я обов’язково його знайду. Максиму бажаю всього хорошого. Рада, що він щез з мого життя.
