Чомусь моя донька обрала любителя пляшки. Він нічого не робив. В своїй же квартирі не знав — де, що лежить. Зять мій працював сторожем. Заробляв не багато, але то були хоч якісь гроші! Моя донька працювала на двох роботах, щоб прогодувати їх. Коли народила дитину, то пішла на третю роботу. Вона тягла на собі все. Зятю все подобалося. Його абсолютно все влаштовувало.
Здоров’я донечки не витримало. Її не стало в 33 роки! Зять залишився живий і став найбільшою нашою проблемою. Він не вмів абсолютно нічого. Коли відійшла моя донька, він покинув роботу. Списав своє безробіття на «важке психологічне становище». Я б його шковородою по спині швидко вилікувала від його клятого становища!
Дитина залишилася з батьком. Він не годував свою доньку. Мені здається, зять навіть не знав скільки дитині років і де та вчиться! В квартирі наводила порядок я. Внучку виховувала, гроші давала, ще й працювала. Зять водив своїх друзів по пляшці додому. Він виносив речі з дому, щоб придбати чергову порцію оковитої.
Становище тільки погіршувалося. В квартирі більше не було техніки. Зять виніс все. Навіть постелі не залишилось. Як так можна? В мене нерви здавали від втоми. Я ж свою квартиру маю в порядку тримати, ще й за здоровим чоловіком дивитися! Якщо добре подумати, то я доглядаю свою внучку. Якби я могла її забрати, то давно б зробила це.
Нерви мої розболілися, коли я побачила відчинену порожню квартиру. Дитини нігде не було! Я витратила чотири години на пошуки внучки. Зять в цей час спав в «друга». Він навіть бровою не повів, коли я сказала про тимчасове зникнення дитини.
— Повернулась? От і добре… — Все, що він сказав.
Я втомилася від такого «зятя». Звернулася в поліції і в органи опіки. Нехай вони вирішують питання з ним. Я вже втомилася. В моїх нервів теж є границі! Як далі складеться життя моєї внучки, поки не зрозуміло. Я надзвичайно сильно хочу забрати її до себе. Сподіваюся, опіка зробить правильне рішення.
