Я хотіла зберегти сім’ю. Для мене це найважливіше за все. Ілля був моїм першим чоловіком і єдиним. Я хотіла, щоб так було. Навіть зараз хочу, хоча ситуація загострюється.
Мій чоловік був хорошою людиною. Він власник рибного магазину. Гроші в сім’ї були завжди. Він приносив все до копійки й віддавав мені. Я витрачала зароблене на свій розсуд. Він ніколи не заглядав в бюджет, адже вважав, що витратою грошей повинна опікуватися жінка. Заробив, приніс, а далі я роблю те, що мені треба.
Коли я купувала собі новий одяг, Ілля нічого не говорив. Він завжди рахувався з моєю думкою. Коли появився син, Ілля допомагав дивитися за ним. Він підмивав дитину краще за мене. Ілля був ніби створеним для ролі батька.
Проблеми почалися після другої дитини. Чоловік все ще приносив гроші, але тепер віддав не все зароблене. Я не розуміла, що мені робити. Намагалася розмовляти з ним, але все марно. Ілля не слухав.
Чоловік почав зникати з дому. Я не розуміла, де він ходить. Телефони тоді вже були, але він слухавку не брав. Не вважав потрібним. Я не знала, чи зможу виправити цю ситуацію. Мене навчили шукати проблему в собі. Мама завжди казала, якщо сім’я розпалася, то це жінка не вберегла її. Треба було чоловіка направити в правильне русло, пояснити йому всю суть проблеми і він обов’язково послухає. Я робила, як мене вчили. Нічого не працювало.
Я схуднула, краще робила свою роботу, не діставала чоловіка розмовами, але краще не ставало. Одного разу, я дізналася причину його зникнення. Вона банальна й проста, як світ Божий. Інша жінка. Ілля тікав до неї їсти її борщ, гріти її простирадла та кохати її півночі. Він не приховував свої побігеньки. Чоловік пояснив свою зраду банально: він хоче спокою, а в дома його не має. Йому заважали діти й мої балачки. Повторюся, я давно не діставала його розмова. Навпаки, намагалася створити ідеальні умови для втомленого чоловіка. Він не оцінив мох зусиль.
Тоді я пішла до мами. Прохала дати пораду. Вона сказала зачекати. Начебто, чоловік погуляє, відпочине і прийде назад. Мені було боляче уявляти його з іншою жінкою. Мама запевнила, так роблять усі чоловіки. Треба закрити на це очі, адже в них такі потреби. Для мене головне, вберегти шлюб, інакше ніхто мене не візьме заміж.
Я гарно подумала і послухала маму. Вона жінка з досвідом. Прожила багато. З батьком була в шлюбі майже сорок років. Якщо в неї вийшло вберегти сім’ю, значить вона має рацію.
Мені залишається лише чекати, але чоловік не горить бажанням йти назад. Його немає тижнями. Він навіть не дзвонить, щоб поцікавитися життям власних дітей. Я боюся, що він піде до коханки з кінцями. Кому я тоді буду потрібна? Проблема явно в мені. Може, я занадто розтовстіла після пологів? А раптом, його лякають розтяжки на моєму тілі? Я намагаюся це виправити. Хочу сходити до пластичного хірурга, поки не пізно. Поки можна врятувати шлюб й повернути чоловіка назад.
