Я тримала його за руку. Його хватка слабіла з кожною хвилиною. Він розплющив очі і сказав:
— Мамо, люди не вмирають! Повір мені, мамо! – В хлопчика діагностували pAk крові. Вже байдуже, звідки він взявся, головне одне – хвороба забирає дитину. – Я читав про реінкарнацію.
— Про що, сину? – Запитала жінка через плач.
— Переродження, мамо. Я не покину тебе! Повір мені! Я прийду до тебе. Я буду тут, в своїй кімнаті, але у вигляді собаки. Чуєш, мамо? Якщо побачиш коричневого собаку, то це я. Ти забереш мене, мамо?
Жінка гірко плакала. Вона кивнула через силу. Це була остання воля дитини. Жінка забере того собаку. Вона забере усіх собак, якщо зможе, бо її хлопчик дуже любить тварин.
Дмитро був сенсом життя Наталії. Вона народила в молодості. Ростити дитину допомогла мама, а батько втік. Він навіть не хотів приїхати на виписку. Сказав, щоб Наталія не розраховувала на нього, бо він тої дитини не хотів. Було важко, але жінка раділа, коли бачила свого сина. Він з малих літ допомагав мамі. Її Дмитро мив посуд, підмітав та готував прості страви для любимої мамочки. Вони вдвох дивилися телевізор. Їм подобалися телешоу про знаменитостей. Чуже життя завжди притягувало погляд. Вони вдвох пили чай з вівсяним печивом за переглядом передач про тварин.
Дмитро мріяв стати ветеринаром. Він любив усе живе. В їхній квартирі завжди жили хворі та травмовані тварини. Наталія допомагала їх виходжувати. Вона не шкодувала грошей на мазі й таблетки. В їхній кімнаті з’явилось окреме місце для пухнастих друзів. Після лікування, тваринам шукали підходящі руки. Дмитро завжди відчував хороших людей. В Наталії не було такої здатності.
Жінка не знала, як жити далі. Її сину було лише одинадцять років. Він пішов раптово, але після себе залишив гарні спогади. Шкода, але вони не замінять їй реальності. В жінки все розривалося в середині від болю. Вона не знала, як втамувати своє горе. Їй нічого не допомагало. Люди казали – час допоможе. Де там. З кожним днем, ставало тільки гірше.
Наталія йшла через міст. Вона не пам’ятає, чому сюди прийшла. Раніше її Дмитро любив тут гуляти. Він обожнював годувати диких птахів. Плавати в цій річці було ризиковано. Вона годилася тільки для життя тварин.
Жінка глянула через перила, а в голові тут же з’явилася страшна думка. Можна позбавити себе болю простим методом. Потрібно лише перелізти через перила і…
— Гав!
Наталія підплигнула на місці від несподіванки. На неї дивилося мале собаченя. Очі зелені, саме коричневе і, на диво, пухкеньке. Вона дивилося на жінку стурбовано.
— Гав! – Повторив песик.
Жінка одразу згадала про прохання сина. Він піклується про свою маму навіть зараз. Вберіг від страшних думок.
Наталія підхопила цуценя на руки. Воно пішло без пручання. Всю дорогу додому, жінка розповідала новому другові про своє життя. Вона намагалася казати тільки правду, але хорошу правду. Негативні новини оминала. Вона не хотіла розповідати цьому створінню щось нехороше. Раптом, це дійсно її син. Він же обіцяв повернутися. Він казав, що прийде в образі такого песика. Тай тваринка сама до неї підійшла. Це точно її син в подобі собаки! Наталія вірила в це так само, як в те, що небо голубе. Вона не сумнівалася ні на секунду в правдивості своїх умовиводів. Думаю, не варто її судити, адже людям в біді характерна така поведінка. Їм потрібна якась соломинка,щоб триматися на цьому світі і Наталія її знайшла. Нехай живе й думає, ніби її син переродився, а ні ж вона не буде жива.
Песик поводив себе впевнено. Він одразу пішов в кімнату Дмитра. Хазяйнував там, ніби в своїх кімнаті. Наталія не заважала йому. Вона завела малого до ветеринара. Той виписав таблетки від глистів та каплі від бліх, та відправив додому. Песика Наталія назвала Блискавкою. Її син завжди любив бурі й грози. Кличка собаки буде ще одним нагадуванням про нього.
Блискавка ріс швидко. Він перетворився з маленького цуцика, на великого пса. Блискавка мав чудовий нюх на гарних людей. Пес завжди відчував, де є щось потрібне, хороше для Наталії. Вона знала, що пес відчує якісь знижки. Так він надибав пральну машинку за копійки! В Наталії давно поламалася. Вона прала руками впродовж трьох місяців. На машинку мала лише 8000 тисяч, не більше. Магазини пропонували лише від 10000. В кредит жінка брати не хотіла. Завдяки Блискавці, вона зекономила гроші.
Пес чудово беріг її від неприємностей. Одного разу, Наталія вирішила поїхати в інший кінець міста за випічкою. Відкрилася нова кондитерська. В перший тиждень, туди не можна було потрапити. Гомін навколо закладу трішки спав. Наталія взяла трохи грошей, свою гарну торбинку для покупок і зібралася йти. Як тільки вона ступила за поріг, Блискавка вчепився їй в калошу штанів. Пес відмовлявся пускати жінку. Вона вмовляла його впродовж п’ятнадцяти хвилин, але все марно. В решті решт, здалася і взяла бешкетника з собою.
Блискавка повів її іншою дорогою. Наталія намагалася потягти його до маршруток, але пес ричав й тяг її в інший кінець вулиці.
— Любий, мені треба туди доїхати. Розумієш? – Казала Наталія псу.
— Гав. – Відповідав Блискавка і йшов своєю дорогою.
Жінка здалася. Вона не хотіла сперечатися з псом. Він зрозумів, куди їм треба. Пес не захотів сідати в транспорт, але спокійно довів Наталію до магазину без пригод. Пізніше жінка дізналася про страшну аварію. Вона сталася саме на тій дорозі, якою мала їхати Наталія. З того часу, жінка завжди прислухалася до пса. Вона брала його скрізь. Не можливо було побачити жінку без вірного друга.
Блискавка врятував жінку від пограбування. Вона вийшла рано вранці вигуляти пса. Він відійшов до дерева. Великий стовбур рослини повністю заховав тварину. На вулиці темно. Стоїть густий туман. Видимості нуль, але Наталія була спокійна. Її вірний друг та захисник був поряд. Поки пес гуляв, жінка витягла телефон, щоб подивитися погоду на тиждень. Звідкись взявся хлопчина. Він не викликав в жінки підозр. Звичайний підліток. Таких в місті повно.
Хлопчина пройшов біля жінки спокійно, а потім різко схопив телефон й кинувся бігти. Наталія не встигла зреагувати. Блискавка вибіг миттєво. Він за лічені хвилини догнав грабіжника. Жінці залишалося лише підійти за телефоном. Тоді вона зрозуміла, поки житиме Блискавка, вона в безпеці. Її синочок дійсно піклується про свою маму, як колись вона про нього.
Наталію завжди виручав Блискавка. Він звів її з майбутнім чоловіком. Вони познайомилися в парку для вигулу собак. Блискавка спонукав Наталію змінити професію. Він подарував їй нове хобі. Блискавка чудово піклувався про свою хазяйку. Він відпочивав з нею, допомагав готувати та носив покупки. Наталія клала пакети на візок, який тяг пес. Взимку, візок змінювався санками.
Жінка вішала іграшки на ялинку. Вона дивилася на свою сім’ю з посмішкою. Досі не вистачало її сина, але Блискавка зміг залатати ту діру. Олег, її новий чоловік, нічого не знав, про минуле життя Наталії, але він одразу зрозумів наскільки пес важливий для жінки.
Її син все таки мар рацію. Він все життя цікавився реінкарнацією. Схоже, його теорії правдиві. Шкода, але перевірити це не вийде. Можна лише вірити. Наталія так й робила. Вона мовчки вірила і насолоджувалася присутністю сина.
Блискавка помітив погляд Наталії. Він глянув їй прямо в очі. Було в тому погляді щось надзвичайно людське…
