Моя донька створила собі сторінку в інстаграмі. Вона одягається, як персонажі з мультфільмів, самостійно робить макіяж та зачіску і влаштовує фотосесію в кімнаті. Я нормально відношуся до її хобі. Моя дитина завжди на виду, вона не вживає Aлk0_г0ль, не пAлuть tюtюn, не спілкується з підозрілими підлітками. З недавніх пір, хобі почало приносити їй гроші. Вона заробляє десь 4-5 тисяч гривень. В її чотирнадцять років, гроші великі. Вона витрачає їх виключно на себе. Я не вимагаю з неї ні копійки.
Напевно, саме тому вона відчула себе самостійною та незалежною. Я ніколи не контролювала її витрати. Може треба було. Під час невеличкого спору, моя донька сказала мені:
— Я можу тебе не слухати! Я вже заробляю гроші в свої то чотирнадцять! Я одягну ту сукню, взую підбори і піду на вечірку. Ти мені не указ!
Мою доньку покликали на якусь вечірку. Я б пустила її без питань, якби там були її однолітки. Дітей можна довго біля себе тримати, але вони все одно виростуть. Я нормально відношуся до гулянок, але на тій вечірці будуть молодики 18+. Моя донька на підборах і в сукні виглядає старше. Якщо вона буде пити Aлk0г0ль, а якийсь молодик захоче скористатися становищем?
Як повернути авторитет матері? Я покликала доньку на розмову і дала їй листок з контрактом.
— Це що? — Не зрозуміла донька.
— Якщо ти доросла, то можеш платити аренду за свою кімнату, електрику, воду, газ, світло, інтернет. Будеш сама собі купувати продукти, готувати, прати, але не забудь купи собі пральний порошок. Допомагати я не буду, адже ти вже доросла, самостійна та незалежна. Все. Бувай, доню!
— Мамо, ти куди?!
— Піду до подружки. Відкриємо пляшку червоного, потеревенемо. Я мала готувати тобі новий костюм для завтрашньої фотосесії, але ж ти вже доросла! Впораєшся самотужки.
Я пішла до подруги. Ми гарно відпочили. Додому я повернулася пізно, ближче до часу ночі. Доньки вдома не було. Таки пішла на вечірку.
Дитина повернулася в чотири ранку. Я не виходила до неї, тому не знаю, яка вона прийшла. Проспала моя зірочка до трьох годин дня. Коли прокинулася, прийшла на кухню. Вона хотіла взяти яєчню, яку я приготувала.
— Доню, я вчора не жартувала. Ти купила ці яйця, щоб їх їсти?
— Ой! Ти придумала якусь нісенітницю! Я твоя донька. Ти повинна піклуватися про мене до вісімнадцяти років!
— Як зручно ти вигадала! Тобто, якщо ти хочеш на гулянку, то я не мама, а ти доросла, а якщо треба їжу приготувати, то ти маленька. Ні, ні! Так не годиться! Поклади на місце і йди купи свої продукти.
Донька кинула яйця в раковину. Шкарлупа розлетілася по стінам. Я нічого не сказала. Сама пройшла через важкий підлітковий період. Мої батьки ніколи не кричали на мене, тому я не бачу в цьому сенсу.
Моя дитина протрималася три дні. На четвертий, прийшла вся в сльозах. Вона кинулася мені в обійми і попросила допомогти хоча б частково. Ми обговорили наші стосунки. Вона пообіцяла слухати мене до вісімнадцяти років, а після — прислухатися до моєї думки. Донька вирішила платити частично за комуналку і самостійно прати. Я досі готуватиму та прибиратиму. Ось такий урок дорослішання я влаштувала своїй донечці.
