Коли я розповіла подрузі про ситуацію, яка відбувається у нашій сім’ї уже декілька років, вона мене не зрозуміла. Тож я вирішила розповісти і вам, щоб дізнатись, що ж мені робити. Але давайте по порядку.
Я вже багато років одружена, у мене чудовий чоловік і у нас троє дітей: два хлопчики і дівчинка. Його батьки завжди намагались допомагати нам усім, чим могли, навіть подарували свою квартиру. Але інколи ця турбота переходить усі межі. Ось наприклад із консервами відбувається саме це. І я вже просто не знаю, що робити.
Справа в тому, що його матір передає стільки банок, що вистачило б на цілу роту солдатів, не те що на нашу сім’ю. А ми їх не їмо, тим більше у такій кількості, тож доводить просто викидати усі ці консерви і купувати чисті банки, щоб повернути свекрусі їх у замін.
І таке відбувається щороку. Я намагалась із нею поговорити, але розмови не допомогли, тож я стала викидати самі консерви, а банки мити і відвозити у село. Але це забирало у мене дуже багато часу, тож ми з чоловіком просто почали викидати усе разом і купувати нові банки. Ми просто не бачимо іншого виходу.
Це поганий варіант, бо коли ми привозимо пусті банки, то мама думає, що ми сумлінно усе з’їдаємо, тож наступного року закручує таку ж кількість, якщо не більше, щоб ми мали свої консерви. А ми їх просто викидаємо. Я розумію, що це не правильно, але не можу нічого вдіяти.
Перші роки, коли вона передавала нам усе це добро, я пояснювала їй, що ми у сім’ї такого не їмо, тож 2-3 банки нам цілком вистачить, але вона ж не слухала. Жодні аргументи про те, що воно пропаде, чи що я просто їх викину на цю жінку не діяли. А зараз вона навіть нагадує мені про мої слова і каже, що я помилялась і ми все з’їдаємо. І так щороку. Якби ж то вона знала правду.
Ми одного разу просто відмовились забирати ті банки додому, то вона сама їх привезла. Ще й захворіла після того, але видужала і продовжила робити те саме. Тож ми вимушені приїжджати по них, бо інакше вона візьме все у свої руки.
У нас в домі, вже просто не має місця, щоб складати ці всі банки. Ми зазвичай залишаємо їх на балконі, де окрім них, більше нічого не поміщається. Я навіть намагалась роздавати ті консерви, але хто ж у нас час хоче їх брати. Тож я просто їх викидаю.
І от я не знаю, як вчинити. Я розумію, що викидати їжу – не правильно, але ми ж не можемо обрости цими банками. І пояснити матері не виходить, що нам така допомога не потрібна. Я не знаю, що зробити, щоб вона мене зрозуміла і послухала.
Щоб ви зробили, опинившись на моєму місці?
