Моя молодша сестра взагалі не самостійна. Вона досі живе з батьками, а їй 33. Сестра може піти з дому, тільки коли її покличе якийсь чоловік. Вона йде до нього жити. Рік-два-три батьки сплять спокійно. Як тільки в сестри йде щось не так, вона повертається додому.
Сестра не бажає слухати нотацій, як вона каже. Її не цікавить якась робота. Сестра прямо каже:
- Я хочу народити дитину і сидіти вдома. Треба лише знайти чоловіка, якого я зможу підімняти під себе. Вуаля! Я мама і кохана жінка, яка займається важкою роботою – ростить дитину! Прибирання? Та що там робити! Загрузила речі в пральну машинку, закинула крупу в мультиварку, пройшлася пилососом по квартирі і все! Сидиш, дивишся серіали.
- А нагодувати дитину? Памперси поміняти? Дізнатися, що в дитини болить? Ти думала про це? Якщо той чоловік покине тебе? Він може спочатку хотіти дитину, а потім передумати й не приносити грошей. Ти ризикуєш потрапити в небезпеку. Коли жінка залежна від чоловіка, це небезпечно.
- Ой, ти завжди була песимісткою! Не вчи мене жити, сестро. Я чудово сама знаю, що мені робити. Зрозуміла?
Я навіть не намагаюся з нею сперечатися. Не хочеться псувати собі нерви. З такою філософією сестра живе все життя. Вона ніяк не може знайти собі чоловіка. На роботу йти не хоче. Батьки платять за трьох. Їхньої пенсії вистачає впритик. Я допомагаю, чим можу. Мій чоловік злиться. Йому не подобається, що я витрачаю гроші на дорослу сестру. Мені теж це не приносить задоволення. В першу чергу, думаю про батьків. Вони хочуть пожити для себе, хоча б на старості років.
В черговий раз сестра пішла з дому. Вона знайшла чоловіка, який думав так само, як моя сестра. Я не раділа. Зарано. Батьки думали так само. Роки йшли. Сестра народила. Молоді жили мирно і подалі від нас. Нарешті, ми розслабилися. Три роки пройшли добре.
Батьки займалися своїм життям. Ми з чоловіком взяли іпотеку. Нарешті будемо жити в своєму. Працювали багато. В нас не було вільної хвилинки для себе, не те що для інших. Саме в цей момент, з’явилася моя сестра з черговими проблемами. Вона приїхала в батьківську квартиру з дитиною двох років.
Чоловік закочував очі до стелі і казав:
- Знову вона воду мутить. Що їй на цей раз не сподобалося? Вона знайшла підкаблучника своєї мрії, народила дитину, сидить вдома. Що не так?
- Не знаю. Самій це все не подобається. Відчуваю, сестру нічого не змінить. Життя взагалі не вчить її.
В той же вечір, поїхала до батьків. Історія моєї сестри на завжди переконала мене в правдивості прислів’я: «Горбатого, тільки m0гuлA виправить!»
Чоловіка сестра дійсно знайшла такого, якого хотіла. Він підтримував її погляди. Хотів народити сумісну дитину і тримати жінку вдома. Він цілеспрямовано шукав жінку для пологів. Зовнішність, людські якості, його взагалі не хвилювали.
На першому побаченні, сестра відкрито сказала про свої наміри. Чоловік зрадів й покликав її до РАЦСу. Жили молоді добре, на перший погляд. Чоловік розраховував на надійну дружину, яка прибере, приготує й виховає дитину. Правда в тому, що сестра геть нічого не вміє. Вона звикла вставати в обід, їсти мамину їжу і вдягати випрані мамою речі. Вона брала гроші в батьків, щоб погуляти з подружкою. Сестра не бачила проблем в своєму житті. Вона твердо вірила, ніби хатня робота робиться за декілька хвилин.
Сестра провалилася у всьому. Чоловік приходив в брудну оселю, де не було їжі, зате була сестра. Вона наївно питала:
- Що будемо їсти?
Її чоловік нічого не розумів. Він намагався перевиховати свою дружину. Думав, пологи виправлять горе дружину. Де там! Сестра народила і повісила дитину на чоловіка. Він брав відгули, не спав ночами, вів хатні справи, поки сестра спала до обіду та гуляла з подружками. Чоловік винаймав няню, готував наперед й прибирав перед роботою.
Сестра не бачила проблем. Її все влаштовувало. Життя майже не змінилося. З’явилася дитина, але не вона нею займалася. Їжа все ще готувалася сама, квартира сяяла чистотою до її пробудження, нічогісінько не треба робити. Життя вдалося!
Шкода, але в житті так не буває. Не може все сипатися з неба. Сестра сподівається втілити свою мрію, але жодна нормальна людина не буде таке терпіти. Той чоловік вигнав її. Подав на розлучення одразу. Сестрі нічого не залишалося, як приїхати назад до мами. На аліменти він згоден. Навіть не сперечався.
Сестра не могла заспокоїтися. Вона заливалася злими тирадами, поливала колишнього чоловіка помиями, хаяла свою долю. Всі до неї не справедливі, а вона біла та пухнаста.
- Я стільки робила для нього! Всю душу віддала! Купу часу згаяла! Інший чоловік був би щасливий мати таку жінку, як я. Я одразу народила, до РАЦСу пішла без зайвих розмов, надихала його на гарні заробітки, а він чим віддячив? Виставив мене за поріг! Хто мене тепер візьме заміж з дитиною на руках?
Ми, на місті того чоловіка, зробили б так само, але вона наша рідня. Як шкода. Це саме до нас доля не справедлива, а не до моєї «розумної» сестрички.
