Сьогодні вже третій рік, як я переніс онко та два роки, як я втратив своїх батьків. Власне, через хворобу й втратив. Мама з татом також захворіли практично відразу, як тільки я повідомив їм про свою хворобу. Я в цей час був в Штатах. Лікарі не випускали з лікарні, ніякі гроші та благання не впустили мене до рідної країни. Не передати, що я тоді відчував. Ночі зрівнялися з днем. Кожен мобільний дзвінок викликав в мене приступ паніки. Я пересилав батькам всі гроші на лікування, оплачував їм та собі дорогих лікарів та дорогі ліки, але нічого не допомогло. Вони пішли з життя практично в одну добу. Мені серед ночі повідомила про це молодша сестра. З різницею в часі помилилась, але тоді їй було не до того, та і я не мав сну вже давно. Не зміг я приїхати ні за їхнього ще життя, ні навіть попрощатися. Хвороба виставила свої правила, та керувала грою.
Через пів року, коли в мене вже ьув курс реабілітації, я все ж зміг приїхати попрощатися. Важко мені все далося. Я досі не до кінця прийшов в себе. Гадаю, сестрі ще гірше… Хотів забрати її з собою, але вона категорично відмовилась. Каже, що її життя тут, в Києві. Повернувся мало ще не в гіршому стані, ніж поїхав.
Сьогодні в мене видався складний день у всіх його розуміннях. На роботі я став свідком того, як людина не цінує того, що має. Я слухав ту розмову, а злість так і кипіла в серці.
-Ой, як мене вже дістали ці дзвінки від матері! Надзвонює, питає коли в гості, а я не хочу! Немає мені про що з нею говорити!
-Ти якийсь грубий! Що тобі батьки зробили, що ти так кажеш?
-Нічого. Просто дістали! Мені вже під тридцять, а вони сюсюкають зі мною, як з маленькою дитиною!
Я не витримав, та вмішався. Така наглість!
-Ти просто невдячна свинюка! Ти хоч розумієш, що вона твоя матір, а телефонує, тому що хвилюється! В неї нікого дорожчого своєї дитини немає! Зараз же передзвони та вибачся! Ти не знаєш, що буде завтра! Чи побачиш, чи хоча б почуєш когось з рідних і важливих ще раз!
Можливо я й був грубим, але сказав всю правду негідникові! Невже люди насправді настільки сліпі, щоб не бачити найдорожчого? Щоб цінувати мотлох, та обезцінювати найдорожче?!
Напевно, вперше в житті я плакав та кричав. Так боляче на серці.
