О то жінку син собі вибрав! Вона геть нічого не може! Я її прошу корову подоїти, а вона не знає як. Кажу, йди викопай буряку. Вона гадки не має де його шукати. Навіщо вона йому?! Ледащо, яке нічого не вміє.
Син привозив її два рази. Мені вистачило на все життя. Невістка, в перший день, одразу попросила поїсти.
— Вже сьома ранку! Яке їсти? Хутко до роботи!
— Ми тільки з дороги. Зранку похапцем встали. Навіть чаю не пили.
— Мене це не стосується! В селі треба працювати, а не чаї пити!
— Мамо, йдіть працюйте. Ми поснідаємо і теж прийдемо. — Сказав син.
Я нічого не сказала. Він ніколи голосу до мене не підвищував, а тут на тобі! За якусь дівку вступається!
— Гришо! — Гукнула я чоловіка.
— Що вже тобі треба?
— Піди з сином поговори! Він голос до мене підвищує! За дівку свою заступається! Ти подиви! Цяця яка приїхала! До праці її гнати не можна!
Чоловік наказав мовчати і розповісти все з самого початку. Я його послухала.
— Так, зірко моя, заспокойся. По-перше, він свою жінку захищає, бо ти взялася до неї з порогу. Розумієш? Ні, ні, ні! Тихенько! Я тебе слухав, тепер і ти мене послухай. По-друге, поїдять і будуть в городі стояти разом з нами. Ти чого скандал на рівному місці починаєш? Краще піди і виділи невістці одяг. Не піде ж вона в новому до роботи.
Я послухала чоловіка. Через півгодини ми в чотирьох працювали. Я швиденько сапала, а невістка ледь-ледь ворушилася. Якось помалу вона гребла тою сапою. Вона зовсім не дивилася на рядок. Постійно перегукувалася з моїм синочком. Я взяла ситуацію в свої руки.
— Невісточко! Ходім я тобі іншу роботу дам. — Вона мовчки поклала сапу та пішла за мною.
— Тримай картоплю. Береш он той ніж і йдеш на кухню чистити. Коли приготуєш картоплю, то зробиш ще щось з м’ясом. Тільки ситний обід приготуй, щоб чоловіки наїлися! — Давала я розпорядження.
Невістка кивнула і пішла до хати. Ми пропеклися на тому сонці до третьої години. Роботу зробили. Пора обідати. В домі нас чекала варена картопля, смажене м’ясо та салат з овочів. Невістка спала в одній з кімнат.
— Та де таке видано!
Невістка хутко піднялася з ліжка. Вона схопилася за подушку. Нею захищала себе поки я лyпц_ювAлA її ганчіркою. Вона так кричала, як то я її ріжу. Та Бога ради! Я подушку побила. До дівчини нічогісінько не долетіло. Шкода!
На крики прибігли чоловіки. Вони відтягли мене від невістки. Син кинувся її обіймати.
— Це вона з дев’ятої ранку до трьох дня картопельку варила та салатик різала?! Ми города висапали, поки вона боки відлежувала! Ти навіщо це ледащо привіз?! Вона взагалі нічого не може!
— Мамо! Заспокойся! Ти якого дідька до моєї жінки руками махаєш? Втомилася трішки. Задрімала. Головне що?
— Що ж?!
— Вечеря готова? Готова. Йдемо їсти.
Я довго не могла заспокоїтися. Так, їжа готова, але за той час, що вона в будинку просиділа, я б стіл накрила. Де він то ледащо знайшов? Нехай їде в своє місто! Мені в селі потрібна працьовита дівчина.
На наступний день, я піднялася в шість з хвостиком. Одразу пішла вмиватися і снідати. Я хутенько приготувала млинців, посмажила яєчню та пішла до свиней. Гриша давно косив траву. Син з жінкою встали о сьомій. Вони, як минулого разу, півгодини снідали. Коли вийшли до нас, то невістка кинула на мене зляканий погляд. Гриша попросив нічого їй не казати. Він сам дасть їй роботу. Син взявся мені допомагати, а невістка пішла до Гриши. Він постелив ряднинку і велів зібрати трави для кроликів. На диво, невістка все зробила правильно. Ближче до обіду, її знову відправили готувати. Я не лізла до неї, як мене попрохав Гриша. Син весь час був біля мене і розповідав, яка в нього гарна дружина. Вона вчиться на якогось там медіума… Ой… Ні. Щось на «м» він казав. М… М… Магістра! Що то за професія, я гадки не маю. Та й воно мені не треба! Мене ці дипломи не хвилюють. Від них користі в житті не буде. Я он без освіти і нічого! Гарно живу, не пропала, свій кусок землі маю. Може в свому місті її дипломи мають якесь значення, а ось в селі — ні. Сину не вдасться змінити моє ставлення до невістки!
На обід нас чекали макарони, сосиски, варена картопля і знову салат. Господи, яка вона безтолкова! Яка від неї користь? Вона за півтори години нічого нормального приготувати не змогла!
Я вже не стала себе стримувати! Перевернула прямо на неї миску з картоплею. Вона в сльози, син за нею, а чоловік стоїть і трусить мене за плечі.
— Ти взагалі сказилася?! Навіщо дитину зачіпаєш?!
— Я їй картопляну маску для волосся зробила! Рости краще буде! Ще й для обличчя корисно! Їх же тільки власна пика в тому місті хвилює.
— Безсовісна баба!
Невістка не повернулася. Син прийшов за їхніми речами. Я зупинила його. Мені було що сказати.
— Синочку, ти ж бачиш яка вона. Кидай ти цю ледацюгу! Є в мене дівчинка хороша на приміті. Оленка звати. Вона геть все по хазяйстві робить. З такою точно не пропадеш!
— Мамо, не потрібні мені твої Оленки. Я кохаю свою жінку. Якщо ти не приймаєш мій вибір, то ми більше не приїдемо.
Вже півроку в село не приїздить. Я вмовляю, вмовляю, а він не слухає мене. Якусь мару вона на нього наслала! От, клята дівка! Нащо він з нею зв’язався?!
