— Що ти зробила?! — Подруга дивилася на мене великими очима.
— Анжело, зрозумій мене. В мене троє дітей. Я багато працюю, а грошей не бачу. Останній раз нормально спала не пам’ятаю коли. Я не встигаю нічого. Розумієш? Ні-чо-го. — Ілона сиділа з похмурим обличчям. Вона не розраховувала на розуміння від подруги, але сподівалася, що та її підтримає.
— Зірко моя, він був одружений, коли ви зустрічалися. Пудрив тобі мізки три роки. Ще два, розлучався з дружиною. Коли ви нарешті одружили, він зробив тобі дітей і втік до молодої жінки. Після всього цього, ти його пробачила?! Навіщо?! Цей чоловік не зробить тебе щасливою.
— Він змінився. Стільки років пройшло. Я також не та, якою була раніше. Я дивлюся на безліч явищ іншим поглядом. Іноді так трапляється. Чоловіки йдуть на поводу в молодих дівчат. Головне що?
— Що? — Насуплено запитала Анжела.
— Він мене досі кохає! Уявляєш?
— Ні, не уявляю.
— Він зрозумів це. Так, йому знадобилися роки, але факт на обличчя. Він не зміг жити без мене. Казав, що нарешті зрозумів, яке щастя втратив. Він все усвідомив! Зараз активно виправляє старі помилки. Він великий молодець! Я зобов’язана його прийняти назад.
— Ти себе чуєш? Верзеш якусь нісенітницю. Зірко моя, він не надійний. Чуєш мене? Він не прийшов назад через одинадцять років, бо любить. Ні! Все геть не так! До цього дармоїда нарешті дійшло, що з тобою йому було комфортно. Він не знайшов іншої жінки, яка б так само йому годила, тому він прийшов! — Невгавала Анжела. Вона не хотіла наражати подругу на небезпеку.
— Я все зрозуміла. — Неочікувано заявила Ілона.
— Ну, нарешті! Ти розумна жінка. Я іншого від тебе не очікувала.
— Ти хочеш, щоб я була сама! Тому виступаєш проти нього!
Анжела втратила дар мови. Вона не очікувала такого повороту подій. Вони дружили все життя. Скільки допомагали один одному, ночей не спали бо втішали подруга подругу, а своїм дітям вони, як другі мами. Як таке можна казати?
— Або ти зміниш свою думку, або нам доведеться не спілкуватися!.. Якийсь час. — Огорошила Ілона Анжелу.
Спілкування подруг припинилося на довгі роки. Вони не бачилися, не говорили. Коли Ілона бачила Анжелу, то демонстративно відверталася. Вона була з ним. Які в них були стосунки, Анжела не знала.
— Ох, привіт, Анжело. — Ілона привітно махала подрузі рукою.
Вони зустрілися в продуктовому магазині. Ілона обирала горіхи собі до кави. Потрібно подумати про здоров’я хоча б в 50 з хвостиком.
— Ну, привіт. — Анжела спробувала натягти посмішку. — Як твоє життя?
— Чудово-чудово! — Похапцем сказала Ілона. — Я тут зі своїм. Діти гарно влаштувалися. Приїздять частенько. Вони батька з радістю прийняли!
— Угу, зрозуміло.
— А ти як? Що нового?
— За здоров’ям слідкую. Ось, горіхи прийшла купувати. — Анжела тицьнула пальцем в пакетик з арахісом.
— Як добре! Здоров’я це важливо! А ти пробувала!.. — Ілона щось тараторила, але Анжела її не слухала.
До жінок йшов винуватець їхньої багаторічної сварки. Чоловік взагалі нічого не соромився. Він спокійно обливлявся дівчат. Його погляд зупинявся на гарних формах.
Шкода Анжелі подругу, але та сама зробила свій вибір.
