Мене дуже дратує коли чоловік підіймає тему батьківства. Ми живемо в шлюбі вже п’ять років, і без дітей все було прекрасно. Гарно разом проводити час, легко, відносно, будувати кар’єру, ти не навантажений зайвими обов’язками, які тягне за собою батьківство. Я, звісно, розумію якоюсь мірою його, але він мене зрозуміти не хоче геть.
Зараз йде пік моєї кар’єри. Я повна сил, щоб діяти, якщо мені зараз вийти в декретну відпустку, це поставить на паузу всі мої досягнення та можливості. Можливо, навіть більше – просто зведе все нанівець. Я також хочу дітей, але пізніше. Зараз, це не на часі. Мені тільки тридцять років, в мене в запасі ще повно часу.
Якщо вже й мати дитину, то я хочу бути в змозі купити їй все, на що вона пальцем тикне, а не пояснювати, що в мами немає грошей, тому сьогодні ми залишаємось без смачної булочки. А з віком потреби тільки ростуть. У дітей складається свій смак в одязі, косметиці, прогулянках з друзями… список вічний, а от гаманець ні. Звісно, я не розраховую, що з легкістю кожного місяці буду купувати діаманти та золото, проте фінанси необхідні для нормального життя. Як дитина, яка виросла в дуже небагатій родині, можу з впевненістю сказати, що батьки з грошима важливі. Так само як і їхні знайомства та зв’язки.
Чоловік мені розповідає, що буде мені допомагати у всьому, що мені не потрібно сидіти вдома цілодобово. Проте я знаю що це таке. Виховувала меншу сестру. Як би ти не старався, дитина забирає весь твій час. Вільним він буде тільки під час її сну. Та й то, витратиться він на приготування їжі. Про яку роботу та розвиток може йти мова?
Я не готова ставити на паузу своє життя зараз та жертвувати можливостями розвитку. Як це донести чоловікові? Зараз й дня не минає без того, що він підіймає тему батьківства. Відчуваю, що мої відмови віддаляють нас одне від одного. Така ситуація може завершитись погано для нашого шлюбу. Як правильно йому донести мою позицію? Невже так важко зрозуміти мої амбіції та бажання? Чому я маю рахуватись тільки з ним, а себе відсувати на задній план?
