Поліна завагітніла в чотирнадцять років. Вона збиралася народити. Ну, а як інакше! Ця дитина від її коханої людини!
Дівчина познайомилася зі своїм хлопцем через спільних друзів. Подружка привела її на квартиру, де проходила вечірка. Був Aлk0г0ль, нik0тuн та старші хлопці. Денису одразу приглянулася Поліна. Він був старший за неї на одинадцять років, але хлопця це не злякало. Яка різниця, що Полі чотирнадцять? На думку Дениса, вона виглядала набагато старше свого віку. Він вирішив почати стосунки з Поліною. Нічого серйозного! Позустрічаються трішки, розважаться та й все. Не хотів хлопець обтяжувати себе серйозними стосунками.
Поліна думала інакше. Вона закохалася по самі вуха. Бачила подальше життя з Денисом. Дівчина запланувала їхнє весілля на гарну дату: 12.12.22. Сукню вибрала в стилі «риб’ячий хвіст». Поліна знала до кого піде наводити марафет на весілля.
Дівчинка не вирізнялася далекоглядність. Коли вона прийшла говорити Денису про вагітність, то одразу завела мову за весілля. Вона не бачила зляканого обличчя хлопця, який був готовий тікати прямо зараз.
- Я лише на першому місяці, але вже треба думати про квартиру. Необхідно орендувати житло. Ще треба дитячі речі. Щось в нас залишилося від брата. Щось тітка дасть. Інше можна попросити купити батьків. Може ти на роботу підеш. Заробиш на нашу дитину. – Замріяно розповідала Поля.
- Яка робота?! Не піду я нікуди! Яке весілля? Діти?! Ти взагалі про що верзеш?! Тобі чотирнадцять! Я не буду з тобою жити! Забудься про це! – Істерично кричав Денис.
Поліна мало не луснула від люті.
- Коли в ліжко зі мною лякав, то про вік не думав! – Випалила дівчина.
Після цієї фрази, Денис вигнав її.
Поліна не хотіла здаватися. Вона пішла до батьків Дениса. Ті не надто зраділи появі дівчини. Вони прямо в обличчя їй сказали:
- Від кого нAгyлялA, до того і йди! Ти диви, що вигадала! Вагітна вона від нашого сина. Не сміши нас, дитино! Йди до своєї матері, яка тебе недогледіла, і з нею вирішуй свої проблеми. Якщо повернешся, то я тобі!.. – Чоловік помахав кулаком перед обличчям дівчини.
Поліна зблідла від страху, але виду не подала. Вона крикнула на прощання прокльони і втекла. Заплакана та покинута Поліна прийшла до мами. Дівчина не церемонилася. Сказала з порогу:
- Я вагітна! Буду народжувати!
Ніна Григорівна стояла, але, почувши слова доньки, сіла на стільчика. Жінка схопилася за серце, потім за голову. Випила таблетку від голови, а потім від тиску. Секунду подумала і запила усе це заспокійливим.
Поліна заховалася в своїм кімнаті. Ніна Григорівна не знайшла в собі сил для розмови з донькою. Жінка дивилася на бідненьку кухню. На обід в них буде шматочок хліба намащений плавленим сиром, а на десерт – чай. Як вона має піднімати дитину доньки?
