Я знаю, що багато з вас вирішить, що це дивно і неправильно, але я все одно розкажу вам.
Мене звати Олеся, я одружена, мого чоловіка звати Арсен. Ми живемо на одному подвір’ї із Арсеновим братом – Артемом і його дружиною – Вікою. Ми з нею давні подруги.
У нас щасливе сімейне життя, мій чоловік багато заробляє, у нас дві машини, ми постійно їздимо не відпочинок за кордон. Ми живемо за містом, хоча в місці у нас є власна двокімнатна квартира. Така сама ситуація і в його брата.
Загалом життя таке, що можна позаздрити і ми про це знаємо.
Я на свого чоловіка ніколи не жалілась, він у мене добрий хазяїн, та й я стараюсь відповідати.
А місяць тому, ми нарешті наважились не те, про що давно мріяли, але боялись зізнатись. На день народження Артема, ми покликали усіх сусідів і поділились із ними новиною, яка шокувала усіх присутніх.
Ми вирішили помінятись сім’ями. З того дня, я стала дружиною Артема, а Віка одружилась із моїм Арсеном. Зараз я все поясню.
Справа у тому, що ми з Вікою давні подруги. Коли ми зустріли братів, то якось поділили їх між собою. У цьому поділі дружили, зустрічались, та й зрештою одружились. Я вже давно знала, що обрала не того брата, але все боялась у цьому зізнатись. Яким великим було моє полегшення, коли я дізналась, що Віка відчуває те саме.
Ми поговорили із своїми чоловіками і дійшли згоди, що буде краще змінити партнерів.
Ми довго вагались, чи розповідати сусідам про цю новину, але вирішили оминути непотрібних розмов, тож і влаштували таке публічне зізнання.
Багато хто осудив нас, але зараз все нормально. Здається, що всі звикли.
Я узагалі не знаю, як ми могли жити інакше. А якби ми не зробили цього, то нам би довелось бути нещасними до кінця життя.
А зараз я щаслива із Артемом, а Віка постійно вихвалює Арсена.
Все-таки правду кажуть: добре те, що добре закінчується.
Але для нас це зовсім не кінець, а лише новий початок…
