Теща не приймала участі в житті нашої сім’ї. Хтось скаже: «Ось і добре! Не лізе в чужу сім’ю! Займається своїми справами. Золота жінка!» Річ у тому, що вона взагалі не цікавиться дочкою, тобто, моєю дружиною. Їй абсолютно бAйдyжE. Вона видала її заміж і заспокоїлася. Дружина каже, раніше мама постійно намагалася втюхати їй якогось кавалера. Питала, чи не планує дочка заміж або переїзд. Дружину засмучували такі балачки, але вона намагалася знайти виправдання мамі. Вона народила її пізно, виховувала одна. Напевне, жінка втомилася й хоче спокою.
На весілля теща подарувала нам ремонт в квартирі. Ми надзвичайно сильно здивувалися. Вона не виказувала до нас якоїсь цікавості, а тут такий сюрприз. Дружина раділа. Вона бачила в цьому маминому жесті початок чогось нового. Вона вірила, що віднині вони будуть добре спілкуватися.
Теща почала частенько приходити в гості. Вона цікавилася нашим самопочуттям, приносили вівсяне печиво та чаювала на кухні з дружиною. Здавалося, їхні стосунки правду стали кращими.
Ремонт тривав чотири місяці. Весь цей час, теща була в нас. Вона цікавилася кожною дрібничкою ремонту, сварилася з ремонтниками та постійно рахувала наші витрати.
- Ось тут можна було зекономити. Я знаю хорошого електрика. Він би зробив за півціни! – Любила говорити Теща.
- Мамо, ми ж не знали. Тепер будемо пам’ятати про твої корисні зв’язки. – Відповідала дружина.
Коли ремонт нарешті завершили, теща приїхала до нас з валізами. Ми нічого не зрозуміли. Вона пояснила:
- Я поживу поки в вас. Мені там ванну фарбують, а потім на балконі потрібно буде дещо полагодити. Не хочу той шум слухати. Ще й пилюки буде купа!
Звісно ми її впустили. Теща просилася пожити максимум на місяць, не більше! Я, наївний бовдур, повірив.
Життя з тещею було не легким. Вона не вважала за потрібне прибирати за собою. Жінка жила, наче в готелі, де все включено. Господарство вела дружина, а працював і платив по рахункам, а теща просто була. Вона навіть не заїкалася про допомогу. Дружина вибачалася переді мною. Вона намагалася виправдати свою маму. Тещу просила сприймати, як гостя, а хіба гостей примушують допомагати? Ну, дивлячись хто прийшов. Чомусь наші друзі самі мили за собою посуд. Напевне, вони якісь дивні гості.
Місяць пройшов. Теща залишалася з нами. Вона мовчала про своє повернення додому. Ми не нагадували. Вона прожила в нас ще місяць. Я ходив здивований. Нічого не розумів. Вирішив поцікавитися, як справи в моєї коханої тещі. Вона розповіла погану новину. Майстер, який мав робити балкон, 3лAmAв ногу. Очевидно, що він не може виконувати свою роботу. Тепер вона, бідолашна, шукає нового майстра.
Кожного місяця теща придумувала нові відмазки. Вона не хотіла їхати назад додому. Дружина також була невдоволена. Вона просила маму дати нам спокій і їхати до себе на квартиру. Теща пручалася. Вона нагадувала про пилюку та шум. Врешті решт, я не витримав перший.
- Давайте ключі. Я сам поїду до вас додому і все полагоджу! Добре, що батько в дитинстві брав мене до себе на роботу!
Теща немов води в рота набрала. Вона не хотіла давати ключі, але й відмазки припинила придумувати.
Ми все таки з’їздили до тещі на квартиру. Добре, що дружина мала свої ключі від маминого житла. Там нічого не робилося. Теща нас дурила і спокійно жила місяці за наш рахунок. В своє виправдання вона сказала, що ремонт в нас зробила вона, отже, має право з нами жити. Я гарно посміявся, поки віз тещу на її квартиру.
