Мені вже трохи за 30 і до цього я все життя жив з мамою. Не вважав за необхідне орендувати квартиру самому, адже це й дорого, а з моєю середньою зарплатою такого собі не дозволиш, та й до того ж я звик допомагати мамі фінансово, бо у неї дуже маленька пенсія й ледь вистачає на оплату комунальних послуг, про вартість медикаментів та продуктів я краще промовчу.
Отже, половину зарплати я віддавав мамі, там вистачало, щоб купити нам продукти й все необхідне та, щоб вона собі купила ліки. А іншу половину я використовував на свої витрати, наприклад на жінок, спортзал, одяг, чи подорожі.
Рік тому я познайомився з розлученою жінкою, у якої є син п’яти років. Між нами відразу зародилась любов і вже через пів року ми вирішили, що нам пора одружитися й почати жити разом. Жити ми вирішили у неї, а точніше у квартирі, що її з донькою залишив чоловік.
Відразу відзначу, що вона заробляє трохи більше мене і попри те, що коштів нам мало б вистачати, але ми постійно економимо. Тепер я не можу витрачати гроші ні на спортзал, ні на подорожі. До моменту, як ми почали жити разом, ми не обговорювали питання грошей, двоє нормально заробляли й думали, що цього достатньо для життя, але даремно.
Почалось все з того, що моя мама втратила головну «фінансову подушку», оскільки квартира у нас не маленька, трикімнатна, то опалити її всю дорого й на прожиття у мами залишається лише 5000 гривень і цього її ледь вистачає, щоб покрити витрати на ліки. Звісно, ми обдумували варіант, щоб виписати мене з її квартири й тоді її доведеться платити менше. Я говорив з дружиною про те, що був би радий прописатися у її квартирі, мов моїй мамі так буде легше, але вона не хоче цього робити. А пояснень чому не дає.
Коли я почав приходити до мами, то помітив, що вона їсть одну гречку, допустити я такого, звісно, не міг й почав давати її щомісяця по 1,5 тисячі гривень, але ось після цього у мене почалися конфлікти з дружиною.
Її дратує те, що я допомагаю мамі й витрачаю гроші «в порожнечу». Вона вважає, що я і так заробляє менше неї, тому не маю права витрачати так гроші, які призначені для сімейного добробуту. Я її пробував пояснити мамину ситуацію, але вона нічого навіть чути не хоче, а для кращого «переконання» приєднала свою маму.
Вона вже провела зі мною кілька виховних бесід про те, що я чоловік і маю всю «здобич» нести додому та й взагалі якщо моїй мамі так погано живеться, чому ж вона на роботу не піде.
Мене роздратувало їх таке ставлення і я вирішив, що краще знайду ще одну роботу для себе, з якої гроші спеціально даватиму для мами, бо слухати це ще я просто більше не зможу. Мене просто не чують і не хочуть розуміти.
Останнім часом я думаю, що, можливо, ми поспішили з рішенням одружитися, бо зараз мені не подобається наше життя та й жити з постійними докорами та нерозумінням – перспектива така собі. От і я стою зараз перед вибором, що робити. Не хочеться мені так розлучатися, люблю дружину, але ж терпіти таке я теж не стану. От візьмемо хоча б те, що ми ж теж гроші на її сина витрачаємо, ще й не малі, а він мені ніхто…
Звичайно, я думав її це сказати, але для мене це якось низько. Можливо, у вас будуть поради, як мені бути далі?
