Є такі діти, які без батьків перетворюються на вовків. Вони роблять все на зло, псують майно та ваші нерви, ніякі розмови на них не діють. Коли ж приходять батьки цих вовків, вони хутко перетворюються на ангелів. Вони кивають головкою та погоджуються з усім, що скажуть батьки. Переконати в провинах їхніх дітей неможливо. Вони впевнені в своїх малятах на всі сто відсотків! Це ви злий і невдоволений життям, тому брешете на їхніх дітей.
Аналогічна ситуація відбувається в мене. Я не можу терпіти сина своє подруги, бо він нікого не слухає. Вона часто прохає посидіти з ним. Подруга залишає великий список справ для дитини. Вона просить позайматися музикою, зробити уроки та пограти в розвивальні ігри. Я витрачаю безліч зусиль, щоб змусити її сина щось робити. Він сперечається зі мною, торгується, а якщо я відмовляюся плясати під його дудку, псує шпалери. Подруга ніколи не кричала на мене через безлад в квартирі. Вона казала:
— Ти ще не вмієш спілкуватися з дошкільнятами. Твій син ще маленький. Коли він виросте, ти зрозумієш, як з ними потрібно говорити. — Говорячи це, подруга дивиться на мене співчутливо.
Переконати її в зворотньому неможливо. Це ж не я прикидуюся ангелом, а потім вимагаю в подруги своєї мами цукерки за чисті шпалери!
Син моєї подруги підріс. Далося в знаки мамине виховання. Хлопець абсолютно не контрольований. Він змалечку зрозумів — достатньо бути хорошим для батьків, брехати їм і все буде добре. Він глузує над іншими дітьми, залякує їх, хамить вчителям, а мама в це не вірить.
— В мене золота дитина! Він всіх поважає та слухає старших! Вам не подобається мій син, тому ви так кажете. Подивиться краще на себе! — Відповідає всім моя подруга.
Вона свято вірить — всі проти її дитини. В неї ідеальний син, а от всі інші йому заздрять і тому постійно розповідають про нього байки. Я намагалася пояснити подрузі, що не буває такого, коли дитина свята, а всі інші погані. Отже, проблема в дитині! Всі такі розмови закінчуються невеличким конфліктом з подругою.
Ми припинили спілкуватися, після того, як її син відлупцував мого. Моя дитина поверталася зі школи. Навчається в п’ятому класі, коли син подруги в дев’ятому. Мій син майже дійшов до під’їзду, коли його зупинив син подруги. Він вимагав в моєї дитини грошей. Я завжди даю дитині нормальну суму. Про це мало хто знав. Син подруги почав шарпати мого сина. Він схопив мою дитину за руку і почав її викручувати. Мій син не розгубився. Ми з ранніх літ віддали його в спорт. Він, в п’ятому класі, зміг дати здачі здоровому хлопцю.
Моя подруга прибігла сваритися до мене. Її син сказав, що це мій перший почав бійку, бо хотів показати, «чому його навчили». Я намагалася спокійно говорити з подругою, але вона кричала та поливала брудом мою дитину. Я вчинила не дуже гарно, але тоді мої мізки відключилися. Подруга обізвала мого сина «виродком» і я дала їй ляпаса. Після, зачинила двері в неї перед носом.
Колишня подруга, після тієї історії, ходить з розповідями, які ми навіжені. Це ми перші завжди ліземо до людей з кулаками та хочемо нашкодити іншим. Нас, а в першу чергу мою дитину, потрібно ізолювати від «нормальних членів суспільства».
Ніхто «подрузі» не вірить. Всі знають її сина. Я рада, що більше не буду бачитися з ними та їхньою розбещеною дитиною.
