Мій син Іван сьогодні ввечері сказав, що завтра піде в садочок в блакитній футболці.
– Але вона брудна, я ще не встигла її випрати. В п’ятницю буду прати, – відповіла я.
– Але мені та футболка потрібна на завтра.
– Одягни якусь іншу.
– Я не можу.
– Чому?
Син довго мовчав, а потім сказав, що дівчинка з його групи сказала, що вона пасує йому до очей.
– Ось воно що? – сказав мій чоловік Володимир, – І давно це у вас?
– Так, ми будемо одружуватися.
Всі дружньо засміялися. Не сміявся лише Іван. Ми знайшли ще одну футболку блакитного кольору та наступного ранку Іван пішо у садочок. Він не просто йшов, він наче летів на крилах кохання. Хоча, яке кохання може бути в такому віці…
Минуло двадцять років, таких дівчат в Івана було дуже багато, ми були свідками багатьох моментів у житті сина. Було навіть таке, що діло йшло до весілля, але в останній момент щось не склалося.
– Так він же пообіцяв одружитися з Кариною! – жартував Володимир.
– Тату, не вигадуй, – сказав Іван, – так просто сталося, ми не підходимо один одному.
І так траплялося декілька разів, син перебирав дівчатами, а претендентки дійсно були достойні. А йому все не те та все не так.
– Ой, так і помру не побачивши правнуків, – бідкався мій батько.
– Та що ти таке кажеш? – відповідала я, – Ти ще он який! Проживеш довго та обов’язково ще побачиш правнуків.
Мій батько в минулому спортсмен, серйозно займався велоспортом, зараз живе в селі один та на велосипеді їздить хіба що до магазину. Останнім часом його здоров’я стало погіршуватися, ось і лізуть йому в голову різні думки.
Одного разу я помітила у місті маму Карини, тієї самої дівчинки, в яку Іван був закоханий під час навчання в дитячому садочку та заради якої чепурився. Ми розговорилися з Мирославою, вона розповіла, що вони зовсім нещодавно повернулися із-за кордону. Карина там проживала зі своїм чоловіком іноземцем, а потім забрала і їх. Зараз Карина розлучилася та вони повернулися. Мирослава мала засмучений вигляд та я побажала їй хорошого вечора, не стала затримувати жінку.
Коли я прийшла додому, то розповіла Івану про несподівану зустріч, він аж підскочив на кріслі.
– Це просто неймовірно, – сказав син, – саме сьогодні в торговому центрі я бачив дівчину та вона здалася мені знайомою. Схоже, що це була Карина.
Мені стало цікаво як надалі розвиватимуться події. Іван не робив нічого, щоб знайти Карину та я зрозуміла, що не так вже й сильно вона йому подобається. Припинила думати про це, ми стали займатися своїми звичними справами.
Раптом сталася неприємність, моєму батьку стало зле та ми відвезли його до лікарні. Його лікарем була Карина та я побачила як дитяче кохання відродилося знову. Іван почав затинатися та червоніти. Я ніколи не бачила його таким. Моєму батьку потрібно було полежати в лікарні декілька днів. На щастя, його здоров’ю нічого не загрожувала. Іван зголосився його провідувати. Хто б у цьому сумнівався!
Він знову заходився шукати блакитну футболку та знову виявилося, що вона була брудна. Дежавю, чи не так.
Та ви, напевно, не здивуєтесь, якщо я розповім, що Карина з Іваном згодом одружилися.
