Мене звуть Ілона. Сім років тому я вийшла заміж, зараз у мене є синочок. Спочатку в наші сім’ї все було просто чудово, допоки мій чоловік не зpAдuв мені з моєю найкращою подругою. Ба більше, потім пішов жити до неї.
Не пройшло й року, як він повернувся та мало не на колінах почав просити пробачення.
– Ілоно, пробач, не знаю, що тоді на мене найшло. Ти знаєш, я все життя любив тільки тебе. І Валентина ніколи мені не подобалася. Не знаю, що це було, але я просто не міг без неї жити. Давно хотів повернутися в сім’ю, та щось ніби тримало з нею.
Я тоді не знала, як вчинити – дати йому шанс чи не впускати більше зрадника у своє життя. І таки наважилась йому пробачити, але запевнила, що ми обов’язково про все ще поговоримо. Мені все ніяк не давало спокою, що найближчі люди так підло змогли вчинити зі мною. Адже з Валентиною ми були знайомі ще з часів університету.
Я завжди була веселою, доглядала за собою, стильно вдягалася. Чого не скажеш про Валентину. Вона весь час мовчала, не виділялася особливою вродою, але це не завадило нам стати подругами. Я їй у всьому допомагала та підтримувала. Валентина була в мене дружкою на весіллі. Ми всі роки дружили. Але своє щастя подрузі так і не вдалось знайти. Заміж вона не вийшла.
Зате моїм рідним та іншим подругам Валентина була не до вподоби. Навіть мама попереджала:
– Будь обережною з нею. Недобра душа в неї, доню.
Я ще тоді тільки посміялась з мами. А через три роки мій чоловік покинув мене заради неї. Пригадую, я не розуміла, що сталось. Думала, на цьому моє життя закінчилось. Я дійшла навіть до того, що просила Валентину віддати мені чоловіка, дати йому спокій, адже в нього сім’я.
Вона не хотіла мене слухати. Вони розписались. Як на диво, моя свекруха була проти шлюбу сина з тією жінкою. Але він нікого не чув, окрім Валентини. Колишній навіть обірвав усі зв’язки з мамою.
А свекруха тим часом всіляко мене підтримувала та допомагала. Вона запевняла, що їх шлюб довго не протримається, тож мені не варто перейматись, бо чоловік ще на колінах приповзе до мене.
Так і сталось. Він повернувся. Прожив з нею менше, ніж рік, а тепер благає, щоб я йому пробачила. Його мама також прийшла до мене та почала просити дати її сину ще один шанс.
Щоб ніколи більше не перетинатися з Валентиною, ми продали нашу квартиру та сім’єю переїхали в інше місто.
А як живе колишня подруга, чи є в неї хтось, мені абсолютно байдуже. Шкода, що я колись не зважала на слова своєї мами, а вона тоді мала рацію.
