Підходжу до під’їзду, а там брат чоловіка стоїть. Щось зосереджено шукає в телефоні. Я його гукнула.
— Миколо, привіт!
Чоловік широко посміхнувся.
— Привіт, рибко моя! Як добре, що я тебе зустрів!
— А чому ти тут? Ти ж мав завтра приїхати.
— Так сталося, що білетів на завтра немає.
— Ти завжди робиш все в останній момент.
Ми піднялися в квартиру, поставили валізи і пішли в магазин. Я сьогодні звільнилася з роботи, тому попереду мене чекали вільні дні. Брат чоловіка приїхав в гості на недільку. Він частенько приїздить до нас.
До приходу чоловіка вирішили приготувати вечерю. Ми купили три кульки продуктів. По дорозі зустріли бабцю, яка продавала квіти сидячи на лавці. Микола купив мені останній букет. Він коштував 20 гривень. Бабуся нарешті змогла піти додому.
З букетом і чужим чоловіком за спиною, я зустріла сусідку. Вона чемно з нами привіталася. Побажала гарного дня. Ми відповіли взаємними побажаннями.
В квартирі одразу пішли на кухню. Микола смачно готує. Пощастить його дружині. Ми не встигли приготувати першу страву, як в двері гучно гупнули. Ми з Миколою перезирнулися. Він мовчки пішов відчиняти двері.
Чоловік залетів в квартиру з величезними очима. Він бігав по квартирі немов навіжений. Відчиняв всі шафи, зазирав під ліжко, перевертав всі кімнати. Звісно ж, ми з Миколою одразу все зрозуміли. Сусідка нас разом побачила і подзвонила моєму чоловікові.
Мій коханий впродовж 20 хвилин обшукував квартиру. Нарешті, він теж все зрозумів. І хоча ми потім все разом посміялися з ситуації, чоловікові я все ж сказала, якщо він буде так ревносно реогіровать на все, ми не зможемо разом жити. А з сусідкою, особисто я, більше не вітаюся.
