Багато хто назвав би мене старою, воно й не дивно, мені вже 70 років, але я повна сил і здоров’я. І п0мирати збираюсь ще не скоро.
Я все життя любила спорт, навіть зараз ходжу на пробіжку. А ще харчуюсь правильно і до лікарів ходжу, обстеження проводжу, не дивно, що у моєму віці, я ще цвіту і пахну, як то кажуть.
Я рідко хворію, а навіть коли таке трапляється, то я швидко повертаюсь до норми. Єдине, що в житті мало б мене турбувати – маленька пенсія. Я все життя працювала на неї, але така вже в нас держава. Але мене це не дуже лякає, лихі 90 пережила і пенсію якось переживу, тим більше, що діти допомагають.
І от сталась зі мною цікава ситуація минулого тижня. Я, як і звично, пішла на пошту, щоб забрати свою пенсію. Перерахувала гроші направилась додому. А живу я недалеко від церкви, тож я вирішила туди зайти, помолитись Богові.
І тут я побачила, що якийсь чоловік просить про допомогу. Не знаю, що з ним трапилось, але вигляд мав він далеко не найкращий.
Ну я довго не думала. Порахувала, скільки мені потрібно, щоб за комунальні заплатити, а решту віддала йому. У мене і консервів багато і круп, якось протягну.
Дала йому гроші і пішла собі додому. Аж раптом він доганяє мене, але вже не один, а із людьми із камерами.
Виявилось, що я стала учасницею якогось там соціального експерименту. Чоловіки перевіряли, який відсоток населення, небайдужий до біди інших людей. Вони там дві години просиділи, а ніхто, крім мене, не підійшов. Хотіли мені винагороду вручити, щоб я на тиждень в санаторій поїхала.
Ясне діло, що я відмовила. Який санаторій? Я якраз на танці записалась, мені ніколи.
