Мене звуть Тамара. Сьогодні я після роботи повернулася додому, відчинила двері та побачила прекрасну картину – мої чоловік і старший син відпочивали разом. Вони сміялися і розмовляли, а моя десятирічна донька Катя стояла на кухні та дуже старанно чистила картоплю. Її маленькі ручки наполегливо працювали і вона виглядала такою милою.
Я підійшла до неї та поцілувала у щоку, а потім запитала:
– Катю, ти допомагаєш мамі з приготуванням вечері?
Катя посміхнулася і відповіла:
– Так, мамо, я хотіла, щоб ви не так втомлювалися. Я знаю, що ти багато працюєш.
Я відчула, що це несправедливо.
Мій чоловік Євген теж багато працює і втомлюється, але він завжди знаходить час для відпочинку та розваг. А Катя – моя маленька помічниця, яка навіть не думає про відпочинок, поки не допоможе мені. Я вважаю, що дорослий чоловік не повинен використовувати дитячу працю.
Я відчула, що моя донька потребує перерви від дому та кухні. Я підняла її зі стільчика і сказала:
– Катю, ти вже зробила багато корисної роботи сьогодні. Припинімо на деякий час. Ми підемо вечеряти в кафе, адже я зовсім не маю бажання готувати вечерю.
Євген та Олег напросилися з нами.
Під час нашої вечері в кафе, коли ми смакували їжу, Євген і Олег зазначили, що ми могли б зекономити гроші, готуючи вдома. Вони вважали, що харчуватися в кафе – це зайва витрата.
– Тамаро, може, наступного разу просто приготуємо вечерю вдома? Заощадимо гроші, а й їжа буде такою ж смачною, – запропонував Євген.
Олег підтримав батька:
– Так, тут такі ціни!
Я зробила глибокий вдих, щоб не розсердитися, і відповіла:
– Справді, ми можемо приготувати їжу вдома, але це не означає, що десятирічна дитина повинна готувати, а два здорових чоловіка мають прохолоджуватися на дивані. Катя хотіла мені допомогти, і це була її ідея. Але це не означає, що ми маємо використовувати її як прислугу. Вона моя донька, а не кухарка.
У нас з Євгеном вперше за тривалий час виникла сварка та ми зараз не розмовляємо, однак я відчуваю, що потрібно щось змінювати в наших сімейних правилах.
