Одного разу я їхала з роботи додому. Діло було в п’ятницю.
Я поринула у власні думки та вже уявляла як напущу гарячу ванну, додам пінки, морської солі, запалю свічки. А ще дорогою додому кплю собі гарячу піцу та з’їм її уся самотужки!!! Як же буде чудово!
Раптом мою увагу привернула жінка середніх років, яка сиділа поряд з літнім чоловіком. Той чоловік голосно кашляв та постійно жалівся на дороги, владу, а також коментував зовнішній вигляд усіх молодих людей, які заходили в тролейбус. Це змусило мене думати про те, що говорить той пасажир. Так само як і жінка середніх років, я почала нервуватися.
Літній чоловік сидів біля проходу, а його сусідка – біля вікна.
Раптом вона звернулася до свого сусіда:
– Ви на наступній зупинці виходите?
– Так, – знервовано відповів він.
– Слава Богу, а то вже бісите мене!
Всі пасажири в тролейбусі гучно засміялися, але голосніше за всіх сміялися молоді люди, яких він щойно критикував.
Літній чоловік похапцем вискочив з тролейбуса, наче знову відчув себе молодим. Я поглянула у вікно та побачила як він стояв на зупинці, дивився в бік тролейбуса та ще довго сварився.
