Після народження сина я понад два роки сиділа в декреті. Хоча мій чоловік працював з ранку до вечора, але жити нам не було легко. Він старався забезпечити сім’ю, однак ціни ростуть, комунальні також не дешеві. Син саме цієї осені мав би піти в садочок.
Ще літом вирішила хоч трохи помогти чоловікові та знайти собі підробіток, він і так важко працює щодня. Аж раптом зовсім випадково на вулиці я зустріла свою троюрідну сестру, вона розповіла, що їй терміново потрібно виходити на роботу, інакше на її місце візьмуть іншу людину. І вона б з радістю вийшла, якби не мала дитина. Сестра пояснила, що робота в неї прибуткова та перспективна, тому дуже шкода втрачати таке місце.
Я саме сказала, ніби шукаю підробіток, от вона і запропонувала мені декілька днів у тиждень сидіти з її донькою, натомість сестра оплачуватиме мені години роботи, а також привозитиме необхідні харчі для дитини. Я одразу погодилась на її пропозицію, адже це чудова нагода заробити, і їй буде спокійніше, щоб не залишати дитину на чужих людей.
Ми з сестрою знайомі ще з дитинства. Вона дуже хороша людина, наші діти майже однакового віку. Ми не раз всі разом проводили час, її донька добре мене знає. Звісно, я неабияк зраділа, адже мені потрібні були гроші, а їй допомога. Я могла тепер заробляти гроші й одночасно сидіти вдома зі своїм сином.
З того часу наше життя трохи покращилось: ми могли дозволити собі відпочинок, купити хороший одяг. А через місяць до мене подзвонила моя хороша подруга, вона знала, що я сиджу з дитиною троюрідної сестри. Віра просила моєї допомоги, адже вона також хоче вийти на роботу, тому просила, щоб я по можливості сиділа з її сином. Звісно, не безплатно.
Я не дуже хотіла погоджуватися, все ж її дитину я практично не знала. Потрібно знати характер дитини, харчування, підхід до неї, що любить, чого ні. І троє дітей, не так і легко. Але подруга стала мене вмовляти, пояснивши, що в неї в житті труднощі, це тільки до зими, і платитиме вона добре.
Я таки погодилась, спочатку було дуже важко, а потім мені вдалось знайти підхід.
Так пройшов місяць. Віра саме мала б оплатити мені за догляд її дитини. Вона попросила зачекати раптом декілька днів, бо зарплати ще не було, а грошей у неї немає. Я погодилась зачекати, так минув тиждень-два, Віра навіть не спішила давати кошти.
Я намагалася пояснити подрузі, що її син у мене два тижні харчується, я доглядаю за ним, а грошей вона не платить. Мені самій нелегко жити, адже я не просто так віддаю весь свій час чужим дітям. Мені ж теж потрібно за щось жити. Подруга ще й обурилась, сказавши, що я могла б і не згадувати за їжу, стільки там тій дитині потрібно.
Я сказала Вірі більше не приводити до мене свою дитину, а наступного дня, коли вона постукала в мої двері, я просто їй не відчинила. Не пройшло й години, як мені зателефонувала її мати (я часто бувала в їх домі, тому ми з тіткою Іриною зналися). Вона звинуватила мене в тому, що я егоїстка, бо підвела її доньку. Вірі виходити на роботу, а їй немає на кого дитину залишити, вона ж мені такі гроші платила, а я невдячна.
Як виявилось, мама сама давала Вірі гроші, щоб та оплачувала мені за догляд її дитини, однак подруга ні гривні мені не віддавала. Я почала пояснювати їй, що Віра жодних грошей не давала, але тітка не вірить, бо довіряє тільки своїй доньці, а мене і слухати не хоче.
От я вийшла ще й винною, і як доказати свою правоту, уявлення не маю. То з сестрою мені вдалось знайти спільну мову одразу, а подруга просто скористалась моєю добротою.
