У мене в домі завжди ціла гора непотрібного одягу і взуття. Не те, щоб я дуже багато купувала нових речей, хоча інколи купую, але він так ніби самостійно помножується. А у мене ще тітка за кордоном, яка любить щось дітям передати або й мені. Ну і, звісно, що ніхто не відміняв старшу сестру, яка речі своїх дітей віддає мені, щоб моя малеча носила. Загалом, речей у квартирі стало надто багато.
І якщо різні футболки і джинси займають не так багато місця, то з верхнім одягом узагалі дуже важко, бо носиться рідко, а набридає досить швидко.
І один момент мені стало зрозуміло, що пора позбавлятись певних речей. Продати їх, до слова, у мене не вийшло.
Зрештою, я вирішила просто їх віддати. У кожному місті є такі люди, які потребують певних речей, але не мають на них фінансів. І от, я знала йшла одну з таких груп у Фейсбуці і написала оголошення. Мені одразу декілька людей написало, тож я вирішила віддати одяг тому, хто написав перший. Домовились про зустріч і я прийшла у назначений час.
Досвід вийшов зовсім не приємним. Дівчина запізнилась на півтори години, а я увесь цей час чекала із великими пакетами. Не отримала ні «привіт», ні «дякую». Просто схопила речі і пішла у невідомому напрямі, а я відправилась додому.
А через тиждень наткнулась на рекламне оголошення, в якому продавали мої ж речі.
Ось така «потребуюча» людина виявилась. Ну що ж, успіху їй.
