Повертаючись додому, зайшла в супермаркет купити хліба, минуло п’ять хвилин, як я попрямувала до каси та стала в чергу. І тут мій погляд впав на бабусю, котра купила овочі, крупи та близько 150 грамів м’ятних цукерок.
Поки касирка машинально пробивала все на касі, старенька намагалась дістати свою торбинку. Продавчиня назвала суму та стала чекати, поки бабуся все оплатить, час від часу нервово поглядаючи на неї.
– Доню, прошу тебе, допоможи мені скласти продукти в пакет. У мене руки трясуться, – мовила старенька, простягаючи сумку продавчині.
І справді, здавалося б, нічого неможливого бабуся не попросила. Але тут почалося те, чого ніхто не очікував. Касирка, немов оскаженіла, жбурнула сумку жіночці прямо в лице зі словами: “Я вам що прислуга? Скажіть? Ще, може, вас додому провести? Руки трясуться, то вдома сидіть, а не шастайте по магазинах!”
Бабуся тихо намагалась відповісти, що вона ж нічого такого не попросила, просто по-людськи допомогти.
А продавчиня й далі продовжила своє: “Ви тут ще командувати мені будете, що я повинна, а що ні? Знаєте, яка в мене зарплата? Я вам нічим не зобов’язана”. І далі продовжувала кричати на бабцю.
Від початку я непомітно ввімкнула диктофон, а сама заступилася за стареньку. Ті, хто стояли позаду мене, теж вирішили втрутитись в конфлікт. Ми миттю поставили касирку на місце, а бабусі допомогли все скласти в сумку.
Не відходячи від каси, я зателефонувала на гарячу лінію супермаркету. Не пройшло й двадцяти хвилин, як керівництво відреагувало на цей випадок. Були свідки та запис розмови на моєму телефоні. Касирку одразу звільнили. Так вона поплатилась за свою нахабну поведінку та неповагу до старої людини.
