До певного моменту була переконана, що в моїй сім’ї панують любов та чесність одне перед одним, і про ніякі там таємниці й мови йти не могло. Але, на превеликий жаль, дуже помилилася. Ми одружилися, коли мені було двадцять вісім, чоловіку – тридцять. Живемо ми в моїй однокімнатній квартирі, у нас є син, який ходить в шостий клас.
Щодо житла, то ми одразу узгодили, що житимемо в мене, бо я мала власне житло. Там потрібно було зробити невеличкий ремонт, але квартира цілком придатна для життя сім’ї. Однак мати мого чоловіка сказала своєму сину, що жити в помешканні дружини зовсім не чоловічий вчинок. Вона вирішила, що кращим варіантом буде жити біля неї, а мою квартиру здавати в оренду, самим тим часом робити накопичення на спільне житло. Я зразу відмовилась від цієї ідеї. Допоки ми зустрічалися, не виникало жодних проблем, і ми жили в мене, а тут робиться хто знає що.
Свекруха сказала своєму сину, ніби зараз я заставлю його робити ремонти в моїй квартирі, він витратить всі свої кошти, а після розлучення залишиться ні з чим. Невже це розумно з її боку таке говорити?
Я дуже обурена, ми ще не встигли розписатися, як свекруха вже про розлучення думає. Вона настільки впевнено про це говорить, ніби так і дійсно буде. Я одразу вирішила поставити маму свого чоловіка на місце і сказала, якщо вона так справді вважає, то може навіть не з’являтися в нашому домі. Чоловік пробував її виправдати, а потім зрозумів, що йому не вдасться мене переконати.
Після появи в нашій сім’ї сина свекруха трохи змінила своє ставлення до мене, хоча мені зовсім байдуже, головне, щоб вона не лізла в нашу сім’ю.
Жили ми не дуже багато. Перш ніж щось купити, довго складали кошти. У кредити не хотіли влазити. Син пішов у садок, я вийшла на роботу. Чоловік весь час шукав роботу з більшою зарплатою, але це було не так і просто. Там, де він зараз працює, зарплата непогана, а вкінці року йому обіцяли підвищення. Ми крутимось, як можемо, інколи приходиться навіть на чомусь економити.
А про те, що мій чоловік має окрему банківську карту, я навіть і думати не могла. Однак, виявилось, це правда. Дізналась про це я зовсім випадково, коли з його телефону оплачувала Інтернет-покупку. Там помітила, що в мого чоловіка, окрім карточки для виплат, є ще додаткова карточка.
На ній була доволі таки пристойна сума. Спершу подумала про кредит, однак потім вирішила дізнатися всю правду в чоловіка, а не мучити себе здогадками.
Спочатку він хотів зробити мене винною, мовляв, я лізу, куди не варто, а потім признався, що ті кошти – його збереження на випадок, якщо ми розлучимось, адже я так чи інакше маю власне житло, а він залишиться ні з чим.
Сказати чесно, мене це дуже здивувало та обурило. Я просто не могла в це повірити. Стільки прожили разом, спільна дитина, подолали багато труднощів, а тут таке. Мені одразу згадалось, як нам навіть не було за що хліб купити, коли зламалася стара пральна машина, і я місяць прала одяг вручну, бо на нову пральну машину грошей не було, як ми не могли купити сину подарунок на Миколая. Все згадала…
Сумно, що в такі важкі для нас моменти чоловік не витягнув гроші, а просто мовчки зберігав їх на карточці. Мені було цікаво лише одне – чи до цієї ідеї причетна свекруха. Про це я й запитала. Він одразу відвів погляд, і я зрозуміла, що так.
Думаю, з такою людиною краще розлучитись. Виходить, ми не стали одним цілим, я все вкладаю в дім, сім’ю, натомість чоловік дбає лише про себе. Я того ж дня прогнала його до мами, поки не хочу довіряти йому та знову впускати до себе в дім.
