Працюючи в дитячому пологовому будинку багато історій довелося побачити. Але ця мене вразила найбільше.
В той день майже не було породіль, тож коли привезли Анжелу, на неї всі звернули увагу. Вона була з яскравим макіяжем, а від парфумів важко було дихнути. Дама була весь час не задоволеною. Коли вона нарешті народила дівчинку, то оговтавшись від пологів одразу написала відмову. Коли зателефонував чоловік, то вона трагічним голосом заявила, що дитину вони втратили. Весь персонал був шокований, але коли чоловік приїхав по неї зрозуміли в чому причина. І Анжела і її чоловік були світловолосими зі світлою шкірою, а новонароджена донечка була мулаткою. Мабуть, це була позашлюбна дитина, тож горе-матуся вирішила не виявляти факт своєї зради.
Дівчинка навіть не отримала імені від своєї матері. Медсестри порадилися й вирішили, що її назвуть Ельвірою. Тож почалася підготовка документів на передачу дівчинки до будинку маляти. Ми всі няньчилися з маленькою, а най більше біля неї клопотала медсестра Олена, вона навіть у вихідний забігала до Ельвіри.
Коли вже мали переводити дівчинку Олена прийшла не сама, а з чоловіком. Виявляється вона ці дні вмовляла його забрати дівчинку собі, адже в них ніколи не буде дітей. Йому було ніяково від того, що в дитини такий колір шкіри, але коли він побачив немовля одразу погодився на вдочеріння.
З того часу пройшло вже три роки, й рік тому в їхній родині сталося диво Олена змогла завагітніти й народити синочка. Я не знаю як склалася доля в біологічної матері Евеліни, але в новій сім’ї панує любов та взаєморозуміння.
