– Ти зробиш найбільшу помилку у своєму житті, якщо вийдеш за нього заміж. От побачиш, не бачити тобі щастя жіночого. – Як ви жити збираєтесь? Та в нього ні копійки за душею. Він так все життя сидітиме на тій роботі! Не бачити тобі біля такого чоловіка заможного життя!
– Перестань, мамо! Ну скільки ж можна! Я втомилася тебе слухати. Я люблю його. Все інше не має значення.
– Це тільки спочатку любов важлива. А потім підуть побутові справи, і ти одразу відчуєш все на собі. Почуття рано чи пізно пройдуть, ти відкриєш холодильник, а там, окрім гречки, нічого. Все. А як же тоді новий одяг, зачіска. Ти жінка! Тобі захочеться купити собі вишукані туфлі та плаття, а не буде за що.
– Нехай. Я хочу прожити своє життя з ним.
– Нічого, пройде час…що тебе зараз переконувати.
– Я й не прошу мене переконувати. Все давно вирішено — ми одружуємося.
– А весілля за який кошт зробите? Хіба у вас такі гроші є?
– А ми не робитимемо весілля. Просто розпишемось у РАЦСі та візьмемо шлюб у церкві.
– Зрештою, роби, як знаєш. Але не біжи до мене потім з плачем.
– Добре, мамо. Не буду.
Пройшов час. Дочка таки зробила за покликом свого серця та вийшла заміж за “обідранця”. У них народився син. По всякому бувало, не раз сварилися. Але завжди вміли поговорити одне з одним, вислухати, підтримати. Обоє працювали на роботі, всі гроші несли в дім. Мама дивувалась, як їм на все вистачає коштів. А потім зять отримав підвищення на роботі. Він пристойно заробляв. При цьому для них на першому місці завжди були людські почуття, а не гроші. Їхня сім’я ні в чому не відчувала потреби. Гарно, чисто одягнені, нагодовані, а головне — щасливі. Мати не могла зрозуміти, як таке може бути.
Дочка не відцуралась від мами після заміжжя. Вона завжди приносила мамі щось смачне, приводила до неї онука, помагала. А головне — любила її.
– Доню, скажи тільки одне. Як вам вдалось стільки досягти. Та я з твоїм непутящим татом від початку не могла жити під одним дахом. А твій чоловік на підвищення пішов, добре заробляє. У чому причина?
– Знаєш, що тобі скажу — тато ніколи не був непутящим. І чоловік він не такий, як ти про нього говориш. Вони обоє все життя були нормальними. Просто ти не кохала мого батька, а я свого чоловіка кохаю, і поважаю свій вибір. Справжні почуття дійсно перемагають все, долають труднощі, роблять нас сильнішими!
