Ліза, попри те, що їй було лише 17 років, була сміливою та впевненою. Одного вечора, коли Ліза йшла вулицею, вона помітила, як грабіжник швидко вибіг із сумкою, яку він вкрав у пенсіонерки, Ліза вирішила втрутитися. Вона навіть не задумалася про те, що їй самій може загрожувати небезпека.
Забравши свої сили разом зі сміливістю, Ліза почала переганяти грабіжника. Вона бігла так швидко, наскільки могла, не зупиняючись навіть на хвилинку. Хоча грабіжник був швидким, Ліза не здавалась.
Нарешті, після тривалого перегону, Ліза здогнала грабіжника. Вона рішуче підійшла до нього та сміло забрала сумку з рук грабіжника. На щастя, навколо було багато людей та Ліза голосно сказала, що він грабіжник, який вкрав сумку у бідної пенсіонерки. Люди почали ловити того негідника, але йому вдалося втекти. Ліза більше не стала його наздоганяти та повернула сумку пенсіонерці, запитала чи потрібно провести стареньку додому.
Літня жінка погодилась та Ліза залишила їй свій номер телефону для того, щоб пенсіонерка могла звернутися до неї у разі чого.
Тим часом син пенсіонерки, який був поліціянтом, дізнався про подвиг Лізи. Він був вражений її мужністю та вирішив знайти її, щоб подякувати особисто. У нього був Лізин телефон та він зателефонував їй.
Коли син пенсіонерки нарешті знайшов Лізу, він особисто їй подякував. Він сказав, що вона зробила велику справу, захищаючи та повертаючи майно людей. Ліза була дуже здивована і рада, що її дії були визнані.
Михайло, так звали сина тієї літньої жінки, проводив розслідування щодо цієї справи, адже він переконав свою маму написати заяву на того негідника вважаючи, що подібні вчинки повинні бути покарані.
Завдяки показанням дівчини та інших людей, які відгукнулися, негідника було знайдено, він поніс покарання.
