Анжеліка була дуже милою і доброю дівчинкою. Одного літа, коли Анжеліка була ще юна, вона поїхала в дитячий табір, щоб чудово провести час та познайомитись з новими друзями.
У таборі Анжеліка зустріла хлопчика на ім’я Володимир. Анжеліці він одразу сподобався. Вони проводили багато часу разом, розповідали історії зі свого життя та багато сміялися разом.
З кожним днем Анжеліка все більше відчувала, що Володимир – це не просто друг, а щось більше. Вона почала розуміти, що це і є справжнє кохання. Її серце билося швидше, коли вона бачила Володимира, і вона завжди із задоволенням проводила з ним час.
Володимир відчував те ж саме стосовно Анжеліки. Вони стали дуже близькими, ділитися своїми мріями та сподіваннями. Підлітки відчували, що разом можуть подолати будь-які перешкоди.
Після закінчення зміни у дитячому таборі Анжеліка та Володимир продовжили своє спілкування. Вони писали один одному в соціальних мережах та говорили через телефон.
Але одного разу, коли вони зустрілися, Володимир здавався засмученим та хворобливим.
Володимир розповів Анжеліці, що йому діагностували хворобу, і йому потрібно поїхати на деякий час, щоб пройти лікування. Це вразило Анжеліку і вона дуже занепокоїлася за свого коханого. Дівчина хотіла бути поруч з ним і допомогти йому, але не знала, як це зробити.
Володимир попросив Анжеліку дочекатися його повернення після лікування. Він сказав, що не хоче, щоб дівчина чекала, але вона була для нього дуже важлива, і він не хотів втратити Анжеліку.
Героїня нашої історії відчувала, що серце її розривається. Вона дуже сумувала за Володимиром, але розуміла, що важливо дати йому час для відновлення здоров’я.
Одного разу Анжеліці приснився дуже дивний сон: Володимир з’явився перед нею, одягнений у прекрасний білий одяг, його оточувало ніжне біле світло. Він був схожим на ангела. Потім Володимир став повільно віддалятися і його голос став дуже слабким. Він зітхнув і сказав, що його чекає інше місце, але попри це, він завжди буде оберігати Анжеліку, завжди буде над нею.
Зранку Анжеліка прокинулася та у неї було погане передчуття. Цей сон був таким реальним. Вона не могла забути відчуття тепла і захищеності, яке вона відчувала, коли Володимир сказав, що завжди буде оберігати її.
Анжеліка вирішила розповісти про цей дивний сон матері Володимира. Але коли вона взяла телефон, щоб зателефонувати їй, то почула неприємну новину. Мати Володимира сказала, що її син помер. Володимир був дуже хворий і лікарі нічого не змогли зробити.
Анжеліку охопив глибокий сум. Вона не могла повірити, що Володимира вже немає. Дівчина відчувала, що втратила не лише кохану людину, але й свого найкращого друга, свою душу, яку знайшла у дитячому таборі.
Тепер Анжеліка зберігала спогади про своє кохання і дивний сон про Володимира, в якому він обіцяв завжди берегти її.
