Я пішла з дому в шістнадцять років. Мама була проти. Вона влаштувала грандіозний ckAндAл, але я її не слухала. Ми п0бuлucя, бо вона не хотіла віддавати мені мої документи. Мій хлопець запевняв, що з ним життя буде кращим. Він порадив мені забрати документи та речі з материного дому. Мама любила пляшky. Ми часто cвApuлucя. Мама могла накинутися на мене з kyлAkAmu. Я не могла там жити. Хотіла втEkтu ще в одинадцять років. Коли випала така можливість, я з радістю її використала.
Спочатку дійсно було добре. Щастя та спокій тривали мало. Через півроку я завагітніла. Була надзвичайно щасливою. Хлопець обіцяв одружитися, як тільки мені виповниться вісімнадцять. Він казав, що здатен вирішити усі мої проблеми. Я йому наївно вірила.
Вагітність протікала вAжk0. В мене був токсикоз перші чотири місяці. Ноги жAxлuв0 набрякали. Я не могла нормально їсти чи пити. Мені було дуже п0гAn0. Хлопець ніби і був поряд, і ніби його й не було. Він працював, щоб скласти гроші на дитину. Я його розуміла. Хтось же повинен це робити.
Іноді хлопець коментував чистоту в домі. Йому не подобалося приходити в бруд та бачити пусті каструлі. Я дійсно нічого не могла. Раз через раз, він мені вірив. Бувало прийде з теплими обіймами, а в інший раз – почне сварку. Я намагалася щось робити, але в мене не виходило.
Було важко. Я не розуміла, чому він так себе поводить? В нас таке щастя. Я вагітна, він завжди хотів дітей. Після пологів легше не стало. Я почала отримувати ще більше нарікань на себе. Хлопець вважав мене нікудишньою господинею та невмілою матір’ю. Він критикував геть усе.
Жінки після пологів надзвичайно ранимі. Я відчувала в душі якусь дірку чи то рану. Хлопець знав на що надавити та чим 3AляkAтu. Мені було б0лячE і сумно. Я не розуміла, куди поділося кохання?
До мене почало доходити, що все це сплановано. Він не хотів хороших стосунків. Йому просто потрібна була дівчинка для 3AляkyвAnnя. Він любив спускати на мені пар. Поки це були слова, я терпіла. Дуже швидко, він почав мене штовхати. Я падала на меблі чи підлогу, а він сміявся прямо мені в обличчя. Відповідала йому посмішкою, бо не хотіла його провокувати.
Якось він сказав:
- Перед нашим одруженням, ми підпишемо шлюбний договір. Я маю купити квартиру і не хочу, щоб тобі щось дісталося.
Він почав піднімати на мене руку. Тоді я не витримала й втEkлA з дитиною на руках. Мені мало виповнитися вісімнадцять через два місяці. Я прийшла назад до мами. Вона не хотіла мене бачити. Мама поводилася, як мала дитина. Вона жила с своїй реальності.
Мама бачила мене зрадницею. Вона вважала, що я покинула її. Мама не хотіла мене проганяти, все таки, я її дитина. Її образи не давали нам спокійно жити. Внучку мама не зачіпала, а от мене поливали помиями.
- Ну, що? Як тобі результат? – Єхидно питала мама. – Пішла в доросле життя… Без мами… До якогось пройдисвіта! Зробив дитину і взагалі не дає про себе знати! Як ти будеш її ростити?! Освіти нуль, досвіду роботи немає. Хто це буде годувати? Я?! Де в мене гроші? Хто їх дасть, щоб трьох чоловік прогодувати?!
Ми досі з мамою махаємо kyлAkAmu один до одного. По-іншому, її не заспокоїти. Я влаштувалася в місцеву пекарню. Дякую мамі, що сиділа з дитиною. Внучку вона готова в сідниці цілувати. Щось мала тільки до мене, на тому дякую.
Багато часу пройшло, але я змогла зібрати грошей на аренду квартири. Самій з дитиною було надзвичайно важко. Довелося три роки терпіти маму та її пляшку. Вона сиділа з дитиною, поки я заробляла гроші.
Хлопець приходив постійно. Він хотів мене повернути, але я не слухала його. В мене починали ноги дрижати від cтpAxy, як тільки я його бачила. Відстав від мене тільки через рік пEpEcлiдyвAnnя.
