Прийнято думати, що бабусі багато знаю, вони вміють зробити, як краще, і стараються для нашого здоров’я. Бабуся варить найсмачніший борщ, в неї найкращі пироги, вона вміє заспокоїти лише поглядом. Бабуся — звичайна людина. Вона теж допускається помилок.
Моя мама сама запропонувала посидіти з дитиною. Ми віддали сина мамі без страху. Він пробув в неї три години і ми забрали його назад. Бабуся вирішила відпустити дитину до собак погратися. Тварина вкусила сина. Мама замість того, щоб викликати фельдшера, перекрутила подоржник з червоним перцем і приклала цю кашу до рани. Я забирала дитину з великим полегшенням. Мама своєї вини не відчувала. Тепер син мав шрам на нозі на все життя.
Наступного разу ми віддали сина до свекрухи. Вона живе в місті. Собак немає, як і курей чи великої рогатої худоби. В цілому, небезпеки менше. Два дні син пробув зі свекрухою. Вона ні на що не жалілася. Приїхала забирати сина і злякалися. Нас зустріла дитина вся в червоних пухирях. В сина почалася алергія. Бабуся вперто годувала його медом, хоча ми одразу сказали про алергію. Свекруха давала йому мед в чаї, на хлібі, давала їсти мед з ложки. Коли в дитини почалася алергія, вона мастила його шкіру настоянкою із оковитої та якихось трав. Ніжну дитячу шкіру мастити такою гидотою!
Лікували сина довго і нудно. На руках залишилося безліч рубців. Я досі мащу їх мазями, щоб хоч трішки відбілити ці плями.
Таких історія безліч. Бабусі завжди робили все наперекор нам, бо вони знають краще і їм видніше. Скільки раз сперечалася з ними, сварилася. Ніякого результату. Бабусі вважають себе авторитетом. Вказати їм на помилки надзвичайно важко.
Коли я пояснювала мамі, як ми виховуємо нашого сина, у відповідь чула:
— Ой, ті ваші новомодні методи виховання! Я знаю, як мені і що робити! Не вчи мене!
— Мамо, я прошу про мале. Ти можеш хоча б не зменшувати мій авторитет в очах дитини?
— Який авторитет? Дитина від народження знає, що батьки, то святе! Читаєте ту вашу психологію і вірите шарлатанам!
Свекруха нічим не краща за мою маму. Вона взагалі не вміє заспокоювати дітей. Коли син плаче, вона не звертає на нього увагу. Каже, сам перестане. Треба не дивитися на нього і все стане добре! Це як розуміти?
Порадившись з чоловіком, ми вирішили винаймати няню або планувати час так, щоб хтось з нас обов’язково був вдома. Сину буде краще з батьками. Ми точно знаємо що йому можна їсти, в які ігри грати та вміємо заспокоїти.
Бабусі на нас образилися. Кажуть, ми забороняємо їм бачитися з внуком. Нічого подібного! Під нашим наглядом вони бачаться. Без нас ми їм сина не довіримо. Занадто багато разів бабусі робили все не правильно. Краще ми будемо спокійними.
Не знаю чи у всіх такі бабусі. Може наші це виняток. Я бачу багато хороших бабусь. Наші теж хороші, але на одинці залишати їх не можна. Нехай спілкуються з сином на наших очах.
