Ольга не могла не віддячити старшій доньці та зятеві за добро, що вони для неї зробили, тому й вирішила, що коли у них з’явиться спадкоємець, то подарує їм ту саму банківську картку. На хрестинах так і сталось, а вже через кілька годин про це дізналися молодші доньки, які не хотіли полишати все просто так і почали наказувати мамі, щоб та віддала їм їхню часину. Ольга не мала чого дати двом своїм іншим дітям, бо не звикла відповідати на злі вчинки, а старша донька робила для неї добро, от вона так і віддячила їй.
Вона не могла забути той день, коли відправилась до молодшої доньки у гості. Вона давно її запрошували й ось нарешті Ольга набралась сил і відправилася в дорогу. Її чекало кілька довгих годин у поїзді, а потім на автобусі, тому вона лише мріяла про момент, коли вийде з поїзда, а її зустріне донька теплими обіймами та поцілунками. Але цього не сталось, її ніхто не зустрів, тому жінка була змушена сама діставатися до будинку доньки. Перший час пробувала її зателефонувати, але все було даремно, ніхто не відповідав. Тому й вирушила вона сама до доньки.
Присіла поруч з літньою жінкою, що постійно витирала сльози. Не могла більше дивитися на це й вирішила чимось допомогти, можливо, хоч виговориться жінка і легше її стане. Вона і відразу розповіла, що кілька років тому продала свій будинок та все господарство, син дуже цього хотів, гроші всі її віддала і вони почали разом жити. Перший рік життя вона згадувала з посмішкою, невістка та син не могли припинити радіти такій великій сумі, а потім гроші швидко почали закінчуватися і з такою ж швидкістю зникала їхня любов, тепер вони лише її потурали шматком хліба і ледь не змушували спати на підлозі. Ольга почала втішати бабусю, не могла повірити, що й і таке у житті буває, хоч і її шлях був тернистий.
Ольга дуже рано овдовіла і стала мамою одиначкою трьох дітей. Тягнути все на своїх плечах для не було непосильною ношею, але вибору ніхто не давав, тому надіялась, що хоч у старості діти її віддячать за старання. Середня донька поїхала за кордон, там і одружилась й навідувалась тепер лише на великі свята. Старша донька з чоловіком поселилися разом з Ольгою і довго вона не могла змиритися з появою чоловіка вдома.
Багато у них сварок виникало й одного разу так сильно посварилися, що старша донька з зятем переїхали у сусіднє місто. Дуже довго й болюче переживала такий вчинок Марія, але потім змирилась. Молодша донька вступила у теж місто, де жила старша сестра, тому й переїхала до неї, а потім одружилась там, й Ольга залишилась сама.
Роки йшли й вона зрозуміла, що не справляється сама з великим господарством, почала все по трохи продавати, а потім, порадившись з дітьми, прийняли рішення, що продадуть будинок та господарство, Ольга буде жити з ними, а гроші поділяться між дітьми.
Будинок був проданий, а всі гроші покладені на банківську картку, щоб, не дай Боже, не втратити велику суму коштів протягом дороги.
Її молодша донька дуже себе дивно поводила по приїзду матері додому, тому жінка прийняла рішення потримати картку з коштами поки у себе. Минуло кілька днів і донька почала вимагати гроші, а коли Ольга «зізналась», що картку вкрали, то та, не довго думаючи, виставила її за двері, мов нічим її буде годувати, вкрали, то хай йде шукає, не має у неї грошей на маму.
Стала мама телефонувати середній доньці, чи приїде та з іншої країни, щоб забрати її, але та, почувши, як мама втратила гроші, лише пирхнула у слухавку і сказала, що не має у неї на це часу та можливості. Тоді її не залишалось нічого, як відправитися до старшої доньки та не улюбленого зятя.
На щастя, зять, почувши історію про втрату грошей і доньок, що вигнали маму, зірвався й поїхав по неї з речами машиною, щоб нічого більше не трапилось. Старша донька з зятем повідомили, що вони хочуть, щоб мама жила з ними й лише раді цьому, тим паче у них скоро дитинка народиться, тому й не завадить хтось, хто всьому навчить їх.
Саме у цей момент до Ольги прийшло усвідомлення того, як сильно вона помилилась тоді, коли не хотіла приймати зятя у родину й, найголовніше, у своїх доньках.
