Я маю двох дорослих синів, в обох є сім’ї. Обом ми допомогли придбати житло, в обох хороша освіта. Ми з чоловіком все життя працювали заради того, щоб поставити їх на ноги.
Зараз я живу сама, чоловіка вже чотири роки як не стало. Ми з ним важко працювали, для того, щоб діти мали опору в житті. Чоловік працював на роботі, а я вдома. Ми мали велике господарство, тож наробитися я мала біля чого. Але коли не стало чоловіка, й господарство я доглядати вже не змогла. На життя мала лише не велику соціальну пенсію, адже майже не було стажу.
Заощаджень також не маю, тому, що все що мала віддавала синам. А тепер виявилася на грані бідності. З їжею легше, ще помаленьку доглядаю присадибну ділянку, тож вирощую для себе продукти. А от коли захворію, то на ліки ледь вистачає.
З приходом холодів, зовсім біда. Щоб придбати дрова на зиму, потрібно довго відкладати гроші. цієї осені вирішила попросити у синів, щоб вони навпіл купили мені машину дров. Я ж не палю собі багато, економлю. Але мої діти сказали, що вони не можуть мені допомагати, тому що в самих великі витрати на сім’ї.
Хоча я добре знаю, що вони обоє гарно заробляють. Квартири й машини ми з чоловіком їм допомогли придбати. Вони постійно їздять за кордон на відпочинок, невістки ходять всі в золотих прикрасах. Я не прошу допомагати мені постійно, лише б допомогли перезимувати зиму.
У сестри дві доньки, так от вони постійно її навідують. Допомагають як фінансово, так і фізично. У неї й ремонти зроблені й техніку діти купили для того, щоб їй легше було.
Ми колись своїм батькам також допомагали, навіть без їхнього прохання. Тому що ми розуміли, що то наш обов’язок. Завжди купували продукти, допомагали по господарству.
Я навіть не розумію, як виживають пенсіонери. Стільки б я не економила, мені все одно не вистачає. Я ледве зводжу кінці з кінцями.
Постійно аналізую своє життя, ніяк не можу зрозуміти де ми з чоловіком зробили помилку, коли виховували своїх синів. Дуже неприємно залишитися на старості років без підтримки
