Нарешті закінчився цей важкий робочий тиждень, нарешті я проведу свій вільний час зі своєю коханою дружиною. В останній час мені її дуже не вистачає. У неї дуже багато роботи. Та все частіше затримується на роботі або їздить у якісь відрядження. За цей місяць уже тричі виїжджала в різні держави для складання договорів.
Щоби якось відвернути її роботи я зателефонував своїх коханій та запропонував дітей відвести до бабусі, а самім злітати куди-небудь в Буковель на гірськолижні курорти. Але знову у нас зламались усі плани, тому що Олена терміново виїжджає в Германію у відрядження.
Настрій був вихідного дня, сидіти вдома одному зовсім не хотілось, тим більше дітей забрала Оленина мама. Квитки на гірськолижний курорт уже були придбані, втрачати таку можливість не хотілось. Я зателефонував другові та запропонував виїхати покататись на лижах, на що він охоче погодився.
Олена виїхала у відрядження в п’ятницю ввечері, не встиг їй повідомити, що також їду. Телефонувати не став, не хотів турбувати по дрібницях, дуже важко їй було на цій роботі. В суботу, зранку забрав свого друга та й поїхали ми за адреналіном та позитивними емоціями.
На веселій ноті ми заїхали на територію цього курорту та й пішли поселятись. Після заселення вирішити випити каву та й порснутись в усе тяжке. На вулиці стояла сонячна, морозна погода, на землі лежав легкий, пухнастий сніжок, який так і просився, щоб по ньому проїхались.
Звичайно я ніколи ні с ким не ділюсь своїми проблемами чи думками, що стосується особистого життя, але цього разу чомусь прорвало. Мабуть, вплинуло те, що сильно хотів провести ці вихідні з дружиною. Гайнути разом з гори, а потім десь там внизу, як діти, погратись в сніжки, та таку гарячу та рум’яну зацілувати в губи. Е-ех…
Під час обіду, в тихому спокійному місці все-таки потягнуло на відвертість. Розповів своєму другові, що дуже не вистачає дружини рядом, тільки но вона пішла на нову роботу, як почала від мене віддалятися. Перестала зі мною ділитися новинами, зовсім нічого мені не розповідає, та й часу не має. Зранку дітей поки збереш до купи, нагодуєш та в школу завезеш, а ввечері вона приходить, коли ми вже спимо. Говорити не має часу, а про особисте життя зовсім мовчу – його просто не має. Ось і живемо ми так уже пів року.
– Не хочу я тобі в цей чудовий, сонячний день щось говорити. – відповів Іван, — але життя само розставить все на свої місяці. А зараз пропоную зібратися та піти все ж таки з гірки мотнутися! Ходімо!
Пішли ми до інструктора, вдягнули всі обладнання, прослухали інструкції з міри безпеки та гайнули з гори, аж курява зі снігу піднялась. Давно я так не відпочивав. За домашніми клопотами, ми з Оленою зовсім забули, що існує й інше життя, де можна весело проводити час. Приїду додому, наступного разу поїздку заплануємо всією сім’єю.
Втомлені мокрі та щасливі пішли переодягнутися по своїм номерам, та спланували вечерю в приємному, тихенькому, гарному ресторанчику. Десь близько о пів на одинадцяту ми пішли повечеряти. Сіли за столик, нам подали меню і ми ретельно почали його вивчати. Але коли підняв очі, щоб спитати в Івана, що будемо заказувати, як за його спиною я побачив знайоме волосся, постава, як вона сиділа на стільчику та мило воркувала зі своїм напарником. Знаю точно, якби я не сидів, а стояв, мабуть, підкосились ноги. Не міг повірити своїм очам, що це вона, мабуть, зі спини помилився, адже її фізично не могло тут бути, моя дружина поїхала у відрядження в Германію.
Я тихенько запропонував другові переміститися за інший столик та прослідкувати за Оленою. У мене раніше закрадалась, що Олена зраджує мені, але я не міг в це повірити. Я як сліпе кошеня, яке дуже сильно любить свою дружину і не може це прийняти. Але те, що в цю хвилину відбувається у мене на очах – все можливе.
Принесли нам наше замовлення, але я не міг заставити себе і крихточки з’їсти, весь час зиркав на ту пару. Через пів години, вони почали збиратися. Запросили офіціанта та попросили рахунок. Коли вони піднялись, в ту долі секунди я також піднявся і вирішив за ними прослідкувати. Я розумів, що це вчинок зовсім мене не прикрашає як чоловіка, але я повинен впевнитися, що я помиляюсь. Я тільки зараз зрозумів, що так продовжуватися не може!
Але мої побоювання виявилися правдивими. Моя Олена (чи вже не моя) під ручку з чоловіком прямувала до корпусу де знаходяться номера відпочинку, та разом, обійнявши один одного, зайшли всередину. Хвилин п’ять я стояв біля тих дверей, не розуміючи, що робити далі? Коли позаду в спину я почув чийсь жіночий голос: “Ви заходите, чи, мабуть, ви ключ забули?”- мовила покоївка. Я кивнув головою та відійшов в сторону. Відкривши двері переді мною відкривається дуже романтична картина, моя жінка в обіймав чужого чоловіка, який її цілує.
Те що хтось зайшов в кімнату їх зовсім не збентежило. Спокійно відірвались один від одного та запитали чому без дозволу зайшли й тільки тоді на задньому плані вона побачила мене.
– Мабуть, тобі дуже важко працювати у відрядженні. – єдине, що міг із себе видавити я. Розвернувся та й пішов.
Зустрілися з дружиною ми уже вдома наступного дня. Приїздивши додому, я не зміг сидіти один, поїхав та забрав дітей від свекрухи. Інна Михайлівна зі своїми питаннями, як провели вихідні? Зовсім душу рве. Розмовляти, щось виясняти зовсім не було бажання, все і так ясно. Погрожувати, повертати, кричати я не міг, бо дуже кохав свою дружину. Час подумати у мене був і вирішив я остаточно — діти лишаються зі мною. З її навантаженням (в лапках) на роботі, вона не справиться. Свої думки я їй розповів, на що вона погодилась, зібрала речі та й пішла.
Але все одно дітям потрібна мати й щоб не трапилось вона повинна бути рядом, тому кожні вихідні ми проводимо разом. Наші відносини стали тепліші та більш відвертіші. Та й згодом Олена попросила вибачення та повернулась додому, не може вона без нас, а що було, попросила забути та більше не згадувати.
